Незвична історія, але сучасна дитяча література щоразу дивує цікавими новими знахідками сюжетів, ідей та образів. Книга канадської письменниці та ілюстраторки стала нашою цікавинкою. Діти якось самі для себе здатні вирішувати, що їм подобається, а що ні. Можливо наша вікова категорія ще не дозволяє аж так глибоко замислитися над основними подіями, які сталися з головними героями книги (нам ще немає трьох років), проте дитяча чутлива інтуїція дозволяє щиро співпереживати білці Отто і волохатику, якого ми називаємо Піу. Хоча, малюків щось лякає в цій книзі, але вони щоразу обирають її для читання. Щоб уникнути страхів - ми гладимо звіряток на малюнках. Ця мило ілюстрована книга привертає увагу своїми легкими акварельними малюнками, які доповнюють текст і створюють настрій. Незрозумілість ситуації супроводжується зображеннями безладу у помешканні Отто. А бажання віддячити і зробити щось добре у книзі представлено затишними сценками домашніх клопотів, якими залюбки займається волохатик і які виявляються такими необхідними для білки Отто. Остаточне вирішення питання чи залишиться волохатик з Отто стається після того, як перший рятує білку від хижого птаха. Книга має багато сторінок. Кожен розворот ілюстрований, а тексту небагато, подекуди і зовсім немає. Ілюстрації цікаві та інформативні для дітей – розглядають, щось своє фантазують. Друк видання якісний, кольори спокійні і природні. Приємного читання.

Чудово ілюстрована, добра, зворушлива історія про стосунки. Білка Отто (хлопець) бачить як із зеленої колючої кулі, яка лежить коло його дому, надвечір вилуплюється біле волохате створіннячко. Білка не звик перейматися чужими проблемами, тож спокійно йде додому, залишивши створіння саме. Але.... Білка все ж вирішує взяти на ніч волоханя додому. Зранку береться за пошуки його матусі: опитує всіх сусідів, пише й розклеює оголошення, та волоханевої мами не може знайти. Тим часом Волохань напрочуд швидко росте і називає білку мамою. "Я не твоя мама", – щоразу з більшим роздратуванням повторює Отто. А створіння все росте й росте, ледве поміщається в білчиній хатинці. Тоді Отто вирішує піти з дому... У книжці прекрасно змальовано спосіб налагодження добрих взаємин між різними істотами. Показано, як піклування й добре ставлення зближують. Чудово продемонстровано, що прийняті в моменти емоційного сплеску рішення є поспішними й помилковими; якщо на ситуацію подивитися з іншого боку, вона виглядає інакше; часом варто приймати компромісні рішення, від яких виграють усі. Прекрасна книжка для спільного читання й обговорення батьків та дітей. Допоможе обговорити питання сирітства, усиновлення та соціальної відповідальності.

Білка Отто ну дуже не любить пригоди, сюрпризи та інші несподіванки! Саме завдяки своїй обачності, пухнастий мав досить пристойне життя з усіма атрибутами успішності, а саме: гарною домівкою, смачною їжею та впевненістю у майбутньому. Жив би собі Отто і не тужив, але сталось те, що він ніяк не міг передбачити - на порозі його хатинки хтось залишив незвичну кулю! Хіба міг він уявити як зміниться його упорядочене життя після цієї знахідки? Сумніваюся, бо з кулі вилупився справжній прибулець, якого Отто навіть ідентифікувати не зміг! Особливо його не покоїв той факт, що невідоме створіння так швидко зростало, що й самому Отто не стало місця у власній хаті! Але, як це часто трапляється і в житті, ця прикрість обернулася на щастя. Отто подорослішає, навчиться брати на себе відповідальність та знайде нового друга! Дуже раджу “Я не твоя мама”, адже цю книжку навіть просто класно мати в колекції. Дітям стовідсотково сподобаються ілюстрації з дуже симпатичною білкою та чудернацьким “чимось”, яке говорить незрозумілою мовою!