Книга складається з невеличких оповідань, кожне з яких дуже і дуже оригінальне ( в хорошому значенні слова). Найбільше запам'яталися про ванну, що, граючись, тікала від дівчинки; про хлопчика, у якого день пішов не так, бо він не прибрав за своїм песиком; про двері, що були вхідними, а тому не були вихідними; про те, як складно навчитися не літати у світі, де всі літають. Вся книга - це суцільний гумор. Значок Барабуки для мене особисто знак якості, і ця книга це теж доводить. Дуже швидко прочитала донька, і запропонувала читати мені, бо смішна і не така як всі.

Коли дізналася про вихід книжки Олесі Мамчич «Іванна і ванна», і що в ній абсурдистські новели, то аж ніяк не могла пройти повз. Кілька років тому захистила дисертацію про поетику абсурду в сучасній новелі, і мені під час роботи над нею було вкрай важко знайти матеріали для дослідження. Зате багато моїх друзів так і називають мене – кандидат абсурдних наук. Тож за кілька днів я уже купила книжку і не розставалася з нею, доки не прочитала. Книжка дитяча, що й зрозуміло з огляду на те, що вийшла у видавничому проекті «BaraBooka». Проте кожну новелу я читала з неабияким захопленням. Дівчинка Іванна змагається з ванною, хто з них краще заховається у кількаповерховому будинку батьків дівчинки, хлопчик зменшує школи на догоду британських вчених, офісні працівники намагаються подолати перешкоди з вхідними дверима, позаяк через те, що на них написано «вхід», вийти назовні з приміщення не можливо… Кожна новела – згусток абсурду, однак відразу ж зрозуміло, що це гіперболізовані дії людей навколо, тому треба самим дотримуватися певних правил, дослухатися сумління і не давати порушувати правил іншим. Герої новел є цілком реальні – школярі, для прикладу, і казкові – як-от дракони, в яких народилася принцеса, котра поламала всю усталену систему їхнього існування (адже вони харчувалися принцесами!), чи вагітна привидка. Тому сюжети сприймаються деякою мірою фантастично, казково, проте не втрачають реальності. Автор книжки немов би підказує школярам – потенційним читачам – що потрібно відповідати за власні слова, потрібно доробляти свої вчинки до завершення, і що у будь-якому випадку може статися щось непередбачуване, і треба бути готовими й до такого. На диво, я цю книжку прочитала двічі, чого зі мною не бувало уже бозна-скільки років. Але я рада, що купила цю книжку, тож зможу прочитати її ще. Адже бажання не одначе виникне.