Ця книжка буде особливо цікавою для тих, хто з Чернівців. Історичний екскурс у ХХ століття і історія декількох сімей - все дуже цікаво описано і читається на одному диханні. Супер актуально у 2022 році.

Одкровення літнього чоловіка, який "просто пам'ятав те місто, де кінотеатр "Жовтень" був синагогою, де румунські няньки співали німецьким дітям українських колискових, а жінки вперше дозволяли собі прилюдно купатися в Пруті". Трапилося те 1935 року, коли з колії зійшов трамвай. Хлопцеві Павелу Бачинському ще тільки 15 років. Й тоді ніхто ще не знав, що буде місце і коханню до єврейки Дори Капман, і жахіттям Другої світової війни. В затишних Чернівцях, що тоді входили до складу Румунії, пліч-о-пліч століттями жили представники різних народів: українці, євреї, румуни, німці та багато інших. Але світ навколо йшов до війни: аншлюс Австрії 1938 року, поділ Польщі 1939 року. І аполітичні чернівчани заговорили про зміну світового порядку: одні підтримували Гітлера, інші - Сталіна. Зростала загальна наелектризованість у суспільстві. А війна, вона вже тут, під боком, і румунський король обирає сторону Адольфа Гітлера. Потім приймається ультиматум Молотова і 28 червня 1940 року Північна Буковина і Бессарабія переходять до складу Радянського Союзу. Через історію життя Павела Бачинського, його польсько-українсько-німецької родини, їх оточення ця книга оповідає про знищення права панувати не те що у власних містечках і селах, а й власній хаті; про звірства окупантів, геноцид народів, чернівецьке гетто. Карколомна розповідь про час і оточення, про систему та безчинства, про втрати та спротив, про совість та цінності, про шанс на життя, про надію на щастя в майбутньому. Читаючи, всім серцем уболіваєш за кожного героя в дикунстві тієї війни. Ця історія, що вмістилася на 160 сторінках, не залишає байдужою і всмоктується в душу. Бо вона "не про те, що було після, а про те, що до".