Хто ти, воїн? Воїн літературного жанру, який посмів словом спаплюжити, вивернути і перевернути свідомість, критерії, поняття, порушити всі суспільні табу і показати найнижчі, викривлені, схиблені бажання людини. ​Людина відрізняється від тварини тим, що у неї є Свідомість! Людина зі сформованим внутрішнім стержнем любить, кохає, страждає, переживає біль, розчарування і насолоду. Тварини керуються інстинктом, наділеним Природою тільки для розмноження. Їм не дано думати, творити і насолоджуватись. А на сторінках цього твору автор вийшов за межі... всього. На моменті дорослішання, дослідження свого тіла, сексуальності дуже легко злетіти з орбіти, втратити стержень і геть стерти границі своєї свідомості, дозволеності. ​Варто чи ні — вирішувати кожному окремо. Просто потрібно розуміти наслідки дій. А вони неодмінно будуть. І тут уже витримає психіка чи ні — невідомо. ​Чи все потрібно спробувати, пройти, пережити, відчути? Автор відкрив це питання читачу. Але чи це потрібно? Буде видно в кінці життєвого шляху. ​Я думаю, що Батай навмисно не залишив ніякої моралі та кінцевих висновків, бо залишив це право за читачем, оголивши всі нижчі прояви внутрішнього світу людини.

Дивне, шокуюче, а подекуди й відверто огидне читання. Це, безперечно, був цікавий експеримент; принаймні, я раніше ніколи не читала нічого подібного. P.s. не читайте цю книгу, якщо ви не є шанувальником трансгресивної літератури