Одного дня Раймунду Сілва, скромний, нерішучий коректор великого видавництва, порушує головне правило професії: працюючи над книжкою про історію Португалії, він від себе дописує частку «не»: у XII сторіччі під час облоги Лісабона хрестоносці не прийшли на допомогу португальському королеві Альфонсу І. Тож лише одним словом Раймунду змінює національну історію: без цієї підпори місто не було б взято й доля країни склалася б зовсім інакше.

Виявивши помилку, зацікавлена такою нахабною ідеєю Раймундова начальниця Марія-Сара пропонує йому написати книжку — нову історію облоги Лісабона. Закоханий у Марію Раймунду береться за створення такої містифікації.

В «Історії облоги Лісабона» сьогодення й уявне минуле переливаються одне в одне у складній структурі: від середньовічних лицарів до сучасних політиків, від фройдистського символізму до Макіавеллі, від бомбардування Японією Перл-Гарбора до зведення португальською армією вежі з метою зламати опір маврів.

В цьому романі Жузе Сарамаґу досліджує жагу до влади, релігійний і політичний фанатизм, нетерпимість, лицемірство та шовінізм, людську потребу в любові, товаристві, близькості, а також вплив випадку на життя мільйонів людей і перебіг світових подій.

Переклад та публікацію цієї книжки підтримав Європейський Союз за програмою «Дім Європи».