Правдива й дещо іронічна розповідь людини, яка знає, як зібрати кошти на «Байрактари» (і не лише на них!), та водночас зізнається, що нездатна організувати спільний подарунок другу. Історія журналіста, який став волонтером і координатором зв'язку з дружніми європейськими країнами, коли життя розділилося на «до» та «після». Минуле нашаровується на теперішнє, сцени з мирного життя в Європі перегукуються з подіями у країні, що захищається від жорстокого ворога. Загалом сюжет книжки нагадує розлоге інтерв'ю, яке охоплює досить великий проміжок часу. Автор переходить від репортажів про те, що відбувається навколо, до опису різноманітних благодійних заходів, від протоколів високих зустрічей, у підписанні яких він бере участь, до повідомлень у месенджерах про останні події на батьківщині. Особливе місце у цій розповіді посідає ризька кав'ярня, що перетворилася на штаб українських волонтерів, які спромоглися зібрати для ЗСУ 8 мільйонів євро. Гумор і біль у книзі органічно переплелись із сарказмом та ніжністю, з вірою в перемогу, солідарність і дружбу, здатну вистояти під будь-якими обстрілами.