Дуже сподобалась, вкінці дуже плакала

Мене зачепив фільм, в кінці плакала а далі почала копати у інтернеті з приводу тої книги. Образ Дженні написаний Сігалом з реальної жінки, яка з ним спілкувалася але не відповіла на його почуття взаємністю. Я знайшла її інтрев'ю. Вона там каже, що вийшла за іншого але Ерік їй ще продовжував писати тривалий час. А потім написав книгу.....Ще я знайшла інформацію, що Ерік Сігал хворів хворобою Паркінсона. Як на мене він неадекват. Жінка не хотіла його, написав книгу по якій захотіла та зрештою її ж убив в книзі. Мені книга щось не подобається. Вона груба - читала частково на російській.

Усі історії кохання колись закінчуються... Когось розводить відстань чи час, зрада чи непоправний вчинок, чиєсь кохання губиться десь у побуті і байдужості, частенько свій вирок вносить суспільство, а іноді у справи закоханих втручається смерть. Саме так сталося в історії кохання Олівера та Дженніфер. І це зовсім не спойлер, адже саме з цього моменту і розпочинається книга. Чесно кажучи, я навряд чи взялася б читати книгу з назвою "Історія кохання", якби вона не була у списку Рорі Гілмор. Українське видання від НК Богдан - мабуть, найкрихітніша книга, яку я читала, якщо не рахувати дитячі картонки. Я взяла її для читання в поїздці і вже не змогла відкласти, доки не дочитала. Ця історія двох закоханих студентів із різних соціальних верств та різними сімейними цінностями могла б закінчитися одразу з отриманням дипломів, але... Люди, які цінують свої стосунки і готові над ними працювати, готові відмовитися від однієї мрії заради іншої, готові відступитися від наміченого життєвого плану - будуть разом доки смерть не розлучить їх. Легка історія з сумним, але важливим фіналом. Хочеться сподіватися, що смерть близької людини окрім почуття безмежної втрати та смутку може подарувати ще й надію. "Кохання - це коли ні про що не шкодуєш".