Це книга, яка зацікавлює з перших сторінок і не відпускає ні на мить до самого кінця. А ще вона з тих, які читаються на одному подиху, зазвичай за ніч (хоча можна й за день) і залишаються у пам'яті назавжди. Це історія незвичайної дружби. По-перше, вона незвичайна тим, що зароджується на кладовищі. Так-так, саме на цвинтарі знайомляться головні герої цієї книги. А по-друге, тим, що потоваришували люди дуже різного віку: дівчинка-підліток і 85-літній чоловік. Навіть більше: Медді (так звати дівчину) через певні обставини доведеться пожити у Трулава (таке прізвисько вона дала цьому дідусеві), і їй у нього, по суті чужої для неї людини, було набагато затишніше і комфортніше, ніж вдома з батьком. Трулав класний, він мені дуже сподобався, та й взагалі навряд чи знайдеться хоча б один читач цієї книги, у якого він не викличе симпатію. Є у книзі ще одна героїня, від якої я була у захваті. Це сусідка Трулава - Люсіль. Ця бабця просто космос :) Чіпляє її любов до випікання смачненького, а також здатність чепуритися, навіть коли на душі зовсім тоскно. Та й взагалі якась вона вся неординарна. Після прочитання залишилося максимум емоцій, із задоволенням прочитала б іще щось подібне!

Історія Артура Трулава ⠀ Перш за все, Трулав - це не прізвище героя. Перекладіть з англійської, і ви зрозумієте, про що книга. ⠀ Останнім часом у літературі існує мода на головних героїв - літніх буркотунів. Потім вони знаходять друзів, родину і сенс життя - і змінюються. "Історія Артура Трулава" вибивається з цієї тенденції, бо Артур хоч і літній чоловік, але не має такого перченого характеру. ⠀ Артур 85 і він щодня їздить на цвинтар до своєї Ноли. Медді майже 18, і вона часом прогулює уроки на тому ж цвинтарі, який відвідує Артур. А потім буде знайомство, зустріч різних поколінь. Історії кохання: одна щаслива, інша - навпаки. Історія втрат, горя, булінгу. А ще - підтримки і розуміння. ⠀ Зворушлива історія про те, що ти можеш знайти собі родину, яка тебе зрозуміє і полюбить. Родину не по крові, але по духу. Чи тобі 18, чи 80 - ти можеш знайти близьких людей, які будуть про тебе дбати. ⠀ Історія Артура Трулава ⠀ Перш за все, Трулав - це не прізвище героя. Перекладіть з англійської, і ви зрозумієте, про що книга. ⠀ Останнім часом у літературі існує мода на головних героїв - літніх буркотунів. Потім вони знаходять друзів, родину і сенс життя - і змінюються. "Історія Артура Трулава" вибивається з цієї тенденції, бо Артур хоч і літній чоловік, але не має такого перченого характеру. ⠀ Артур 85 і він щодня їздить на цвинтар до своєї Ноли. Медді майже 18, і вона часом прогулює уроки на тому ж цвинтарі, який відвідує Артур. А потім буде знайомство, зустріч різних поколінь. Історії кохання: одна щаслива, інша - навпаки. Історія втрат, горя, булінгу. А ще - підтримки і розуміння. ⠀ Зворушлива історія про те, що ти можеш знайти собі родину, яка тебе зрозуміє і полюбить. Родину не по крові, але по духу. Чи тобі 18, чи 80 - ти можеш знайти близьких людей, які будуть про тебе дбати.

Артуру Мозесу 85 років, пів року тому він втратив дружину і відтоді щодня, за будь-якої погоди, навідується на цвинтар, аби пообідати і потеревенити з нею. Медді Гарріс дуже самотня дівчина, її мама трагічно загинула, коли вона була ще немовлям, з батьком стосунки напружені, однокласники насміхаються з неї та ще й хлопець, який дуже їй подобався покинув її. Тому вона часто ховається від усіх на цвинтарі. Там і зароджується дружба Артура та Медді. Основний посил цієї історії - добро врятує світ. Ця книга трохи нагадала мені "Чоловіка на ім'я Уве" Бакмана, хоча Артур і Уве зовсім різні за характером, але такі ж самотні. Логічна, дещо передбачувана кінцівка, цікаві персонажі, специфічний гумор, легкий стиль написання, читається на одному подиху і залишає приємний післясмак. З мінусів - відверті сцени стосунків Медді та її хлопця тут зайві, як на мене.