Коротенька повість про долю українського кріпацтва. Устина - сирота, яка служить у пані. Живеться їй непогано - дівчата-подружки, добра пані, що не б'є і не сварить. Але в один день все різко змінюється. До пані приїздить її онука, що вчилася в інституті. Здається, що це має бути приємна, освічена особа, але... Видно, не тому її вчили. Вона зла, прискіплива і вважає себе вищою за кріпаків, тож не забуває це постійно демонструвати. А далі - читайте вже самі, там небагато

Саме так, це не історія про одну окрему людину. В цій історії головний персонаж - молода "благородна" та "освічена" жінка, яка уособлює весь панівний клас. Та благородства чи освіченості в ній зовсім нема. Маючи такі привілеї, як наприклад освіта, отримані нею по праву народження, вона не скористалась ними. І саме тому всі негативні і ниці особливості її характеру починають вилазити нагору. Та з її кола це нікого не цікавить і не засмучує. Адже це норма - всі такі. Лицемірство - це друга природа таких людей, а інакше, як би вони могли спати уночі. Тоді як справді головна героїня - теж молода дівчина, неосвічена кріпачка. Не маючи іншого вибору, вона змушена працювати на цю недалеку і просто злу особу. І тоді коли старше покоління тремтить і терпить, молода кров прагне змін. Та не завжди випадає відповідний шанс. Фінал трохи був розмитим і невизначеним, що змазало загальне враження від твору. Однак, загалом твір дуже сподобався. Повість читається легко, наскільки це можливо, оскільки в ній так багато несправедливості і жорстокості.

Шкільна програма з української літератури дає чудову можливість познайомитись з перлинами української класики. Я багато чула про Марко Вовчок, адже Тарас Шевченко називав її "донею". Марко Вовчок - неоднозначна та сильна духом жінка. Її твори такі ж сильні. Твір "Інститутка" про два покоління поміщиків та кріпаків. Розповідь ведеться від імені Устини, молодої кріпачки-сироти. Старші поміщики лиш згадують про свої молоді роки, коли вони були жорстокими до кріпаків. Зараз же вони терпиміші й добріші. А ось молоді поміщики - навпаки. Злі та жорстокі. Узяти хоча б панночку, яка приїхала з навчання, а людиною так і не стала. З усіх предметів вона вчила лиш музику, танці та французьку мову, адже саме ці знання потрібні, щоб вдало вийти заміж. Мене вразила жорстокість молодої панночки. Те, як вона погано ставилась до кріпаків, кричала на них, била. Як ледь не задушила Устину. Кульмінацією в поведінці панночки, як на мене, став той момент, коли панночка почала бити стареньку бабусю за те, що вона пригостила дітей яблучками. Старші кріпаки - змирились з своєю долею і вже не намагаються боротись за краще життя. Молоді ж - навпаки: вони не бояться, вони сміливо захищають себе. Мені ця книга дуже сподобалась, раджу всім.