Додому до бабусі повертається онука, яка вивчилася в інституті. Красива обличчям, статна і балакуча, інститутка скаржилася на те, як їй було важко у виші, як її мучили навчанням прискіпливі викладачі. І за весь проведений там час вона опанувала добре тільки музику та французьку мову. З приїздом панночки змінилися і порядки в будинку: раніше служниці почували себе відносно вільно, тепер же молода господиня була незадоволена всім, вона постійно кричала і штовхала кріпачок, один раз мало не до смерті побила Устину за неправильно заплетені коси. Бабуся потурала своїй улюбленій дитині і ще більше того лаяла бідних дівчат. Новий виток цієї історії стався, коли інститутка закохалася в гордого полкового лікаря і вирішила усілякими способами заманити його в маєток. У шкільній програмі не було цієї повісті в той час, коли я навчалася, а ось історичні повісті-казки так, але сьогодні не про них. ⠀ Отже, перед нами класична тематика та ідея, властива дуже багатьом відомим письменникам 19 століття, недаремно «Інститутка» присвячується Тарасові Шевченку, він теж писав про бідну жіночу долю і пригноблених кріпаків, причому останні завжди виступали добрими, хоч і абсолютно простими людьми, а ось пани - освічені, але злі і вічно б'ють тих, хто не може їм відповісти. У Марко Вовчок щодо цього нічого не змінилося. Але все ж таки є герой вищого класу, який підтримує селян і добре до них ставиться. ⠀ Повість коротка і читається дуже швидко, але події зім'яті, подекуди схематично показані, ніби оповідачка пише лист і намагається вкластися в певну кількість слів.

"Інститутка" це один з небагаточисленних творів, які я читала у школі. Але взагалі не пам`ятаю про що саме ця історія. Єдине, що пам`ятаю про часи читання цієї повісті, що книгу я брала у шкільній бібліотеці, і в назві книги якась "добра душа" закреслила перші дві літери і дописала три інші (тут легко здогадатися які). Історія ведеться від особи дівчини, Устини, яка ще в дитинстві потрапила на панщину. Дівчина сирота, от її і віддали до панського двору. Ось так Устина і зростала у чужих людей, де до неї і діла ніякого не було нікому. Але вона навіть і не думала, що то було прекрасне буття. Адже життя садиби змінилося в один день, коли з навчання повернулася онучка господарки будинку. І от тут бідні люди пізнали по чому фунт лиха. Чому, чому, а знущатися з людей та показувати свою злість та огиду - панночка у своєму інституті навчилася. І вся повість пронизана несправедливістю, злом та безвихіддю. Але саме таке життя і було в ті часи. Читати історію досить тяжко через специфічну староукраїнську мову, але все одно повість дуже сильна як емоційно, так і психологічно.