Люк Елліс міг бути щасливою дитиною – дуже обдарований хлопець, батьки якого підтримують свого сина, навіть якщо не завжди розуміють його. Та от біда – Люк не просто юний геній, а й володіє надприродними здібностями. І не встиг хлопець сам це до кінця усвідомити, як вже потрапив до Інституту – таємничої установи, де збирають «дивних» дітей і нібито дозволяють їм жити собі далі. От тільки з часом діти один за одним безслідно зникають з ігрового майданчика, а на їхнє місце приходять інші… Хто за цим стоїть і яку насправді функцію виконує Інститут? Це загадка для генія; на щастя, саме ним Люк і є. Хоча книга не є еталонним прикладом саме фірмових авторських жахів, тут Кінг виконує свій улюблений трюк – через вигадки показує реальність, у якій людське життя з легкістю використовується як паливо для досягнення мети, і контраст беззахисні діти – цинічні у своєму прагматизмі дорослі це додатково підсилює.

Роман "Інститут" Стівена Кінга яскравий приклад надприродного мотиву оповіді, але як, мабуть, насправді і є найстрашнішою все таки залишається людина. Надприродні здібності дітей посилюють і використовують їх у своїх цілях, прикриваючись вищим благом. Читаючи роман отримуєш задоволення і водночас співпереживаєш героям, але як може бути інакше, якщо герої - діти До прочитання рекомендую.

Люк Елліс - геніальний хлопчик, якого викрадають посеред ночі й відвозять до Інституту - секретної установи в лісах Мена. Там збирають дітей з телепатією чи телекінезом: спочатку "Передня половина" з ілюзією нормального життя, а потім "Задня половина" - місце, де дар вичавлюють до кінця, ламаючи психіку й тіло. Кінг не поспішає з жахами - спочатку це психологічний тиск: ізоляція, експерименти, страх перед "прогресом". Люк розумний, впертий, намагається втекти й знайти союзників. Паралельно - історія Тіма Джемісона, колишнього копа, який випадково опиняється в тому ж містечку. Зачепила тема: як влада використовує "вищих" дітей для "вищої" мети, не вагаючись ламати їх. Інститут - не просто в'язниця, а машина, яка знищує душу. Діти - живі, з гумором, страхом і дружбою, за яких переживаєш серцем. Напруга наростає до кінця - втеча, погоня, фінальна битва з елементами надприродного. Кінг на піку: динамічно, з сильними персонажами й моральними питаннями про ціну влади.