Юрій Даценко "І стало світло..." Третя книга із циклу "Історія провінційного хірурга" - прочитана. Прочитала за декілька днів. Але чим ближче було до завершення історії. Тим тяжче було відірватись. Знала, що буде третя книга, але не очікувала, що вона так багато всього поєднає в собі. Меджибіж, Летичів і Новий Костянтинів - так живо описані, що здається читаючи рядки, ти переносишся в ті місця, чуєш шум міста і природи та різноманітні аромати. Також мені сподобались і деякі герої із цієї історій: - Сімха Шпацман. Не знаю, він просто з перших жестів і слів привернув до себе увагу. Та й удача в нього цікава. - Володимир Єсіпов - пілот, який з початку захоплює. Польоти -це дивовижно. Хоча є свої плюси і мінуси. Олександр Казаков - цікава людина, з яким Яків знайшов спільну мову, та й мали кілька спільних пригод... І звісно сам пан Ровнєр - лікар, який має цікаве життя наповнене різними розслідуваннями та пригодами, а також повні історії загадок. Коротко кажучи мене переповнюють емоції. І відчуваю, я ще декілька днів буду згадувати, прокручувати цю історію. Я просто читала книгу і насолоджувалась процесом. Але ближче до кінця дихання затамовувалось, а серце калатало все гучніше. Актуальні теми: дружба, вірність та пошуки відповідей. Насамкінець, скажу, що дуже рада знайомству з творчістю автора. Від щирого серця рекомендую прочитати "Історію провінційного хірурга". Дякую Юрію Даценку за історії(за книги)! Дякую видавництву за можливість тримати книгу в руках!