Є така українська народна приказка : " Один у полі не воїн". Але головний герой твору Юрія Дольд-Михайлика, барон Генріх фон Гольдрінг, спростовує цю істину. Справжнє його ім'я, Григорій Гончаренко, він радянський розвідник. Після закінчення школи Григорій мріяв про начання у вищому навчальному закладі, але завадила Друга світова війна. Отож, Григорій мріяв навчатись, дуже добре володів німецькою мовою. І це теж було однією з причин чому саме його готували до роботи у німецькому тилу. Події у творі в основному відбуваються у Франції, Італії. Генріх фон Гольдріг служить у німецькій армії у званні лейтенанта. Але йому вдається наблизитись до того хто займає високу посаду, оберста Вільгельма Бертгольда. За легендою Генріх є сином давнього друга оберста, Зігфріда фон Гольдрінга. А так як син цього самого Зігфріда є спадкоємцем великого статку то Бертгольд намагається зробити все для того щоб Генріх одружився із його єдиною дочкою, Ельзою. І саме спілкування з Ельзою, особою із садистськими нахилами як на мене є чи ненайнеприємнішим у роботі так званого барона. Натомість знайомство із Монікою, дочкою власниці готелю у містечку Сан-Ремі стає для Генріха дуже важливою подією. Із часом Григорій дізнається, що Моніка належить до маків, французьких партизанів і намагається допомагати їй та її друзям при цьому в жодному разі не викриваючи себе. Не буду переповідати весь сюжет, скажу лише, що книга дуже цікава та варта уваги.