З усіх творів, написаних Борисом Віаном під ім'ям Вернона Саллівана, «І ми знищимо всіх потворних», 1948, на мій смак, найводянистіше і найпрісніше. Це третій опус Вернона Саллівана. Порівняно зі скандальним «Я прийду плюнути на ваші могили», 1946, і не менш епатуючим «Усі мертві мають однакову шкіру», 1947, (обидва про жахливу помсту) він страшенно розчаровує. Після насиченості, відчутності, похмурої захопливості перших двох, розповідь третього надто легковажна, розтягнута і нудна. Якщо відволіктися від змісту, то українське видання книги чудове. На жаль, почали не з перших романів, які, може, не перекладуть ніколи. Особливо перший, який вважається порнографічним та аморальним. Четвертий роман Вернона Саллівана «Вони не розуміють», 1950, про те, як багатий красень викриває банду жорстоких лесбіянок. І є ще садистське оповідання «Собаки, бажання і смерть». На мою думку, «І ми знищимо всіх потворних» - найгірший із п'яти творів Віана під псевдонімом Салліван. Цей фантастичний квазідетектив на тему євгеніки, з всесвітньою змовою, божевільним супернауковцем і багатолюдною масовкою нагадав ранні фільми про Джеймса Бонда. І на відміну від решти чотирьох, він не зміг ані шокувати, ані розважити. Під враженням від творів Саллівана я захотів ознайомитися з творіннями власне Бориса Віана, так би мовити, з високою літературою, написаною не на потребу публіці. Прочитав найвідоміший його роман «Шумовиння днів», 1946. Справді, написаний начебто іншою людиною. Велике розчарування. Читати цю фантасмагорію майже неможливо. Ознайомившись з іншими творами Віана, дійшов такого ж висновку. Борис Віан створив єдиний справжній шедевр, що найбільше видається, до речі, у всьому світі з усіх його творів. Це роман "Я прийду плюнути на ваші могили".

Насправді надзвичайно дивна книга. Спочатку очікувала чогось а-ля "Механічний апельсин": трошки хуліганська історія, приправлена філософією, адже в нас тут в сюжет входить євгеніка, а таку тему можна розвивати і розвивати, тим паче із тієї позиції, яку нам пропонує автор. Головний герой, неймовірний красень, проти своєї волі потрапляє у загадкову лабораторію і стає таким собі піддослідним кроленям, і тут мав би закрутитися цікавий детективчик, або навіть трилер, але ні: історія дивно скочується вже на середині книги. Вона стає все більш і більш хаотичною із кожною сторінкою, і ця хаотичність їй точно не йде на користь. В якійсь момент починається просто нестерпна кількість жартів нижче поясу та дуже дивної еротики, яка на користь сюжету теж не пішла. Мова автора теж не сильно сподобалася: якась надзвичайно кострубата, проста та вульгарна. Спробувати почитати можна, але точно не ставити завищених очікувань.

Роман такого странного и своеобразного французского писателя Бориса Виана «Уничтожим всех уродов» это очень плохой роман который не интересно читается, в котором плохие персонажи, сюжет скучный, да и вообще – он не запоминающийся, унылый и глупый местами. Мне сильно понравился роман Виана «Пена Дней» и я ожидал чего-то такого же наркоманского, что-ли. Поэтому я не поверил продавцу книжного что у Виана ничего стоящего нет, и купил книгу. Мне она не понравилась совсем. Главный герой – девятнадцатилетний Бой это такой качок, самовлюбленный мужлан, который тусуется с друзьями, пьет и качается. Он бережет себя и ни с кем не спит (что не особо объясняется и не очень логично). Его похищают таинственные люди, запирают в лаборатории и насилуют. Теперь герой загорается праведным гневом и планирует разобраться во всем. Но все оказывается запутанно и на кону стоит судьба всего мира. Описание книги звучало неплохо, но на деле это бред. Я даже не знаю к какому жанру его отнести, а посоветовать я вообще никому эту книгу не могу. Она плохая, скучная, не интересная.