Произведение под названием "I Hope They Serve Beer in Hell" это настоящее откровение современного писателя и оратора по имени Такер Макс. Безусловно каждый читатель после прочтения книги может с полной уверенностью сказать что данное литературное произведение является слишком странным и многие люди не готовы к подобному чтиву, но чтобы все же оставаться до конца справедливыми важно понимать что этот роман, а вернее его сюжет не обязан быть идеальным ведь оценивать автора нужно по нескольким критериям.

Книга представлена у вигляді такого собі щоденника, де автор описує усі свої сексуальні походеньки. Його вигнали з роботи, але він не впадає у відчай - він ходить на вечірки, напивається до безпам`ятства і завжди когось да підчепить. Але дуже часто це його жінки підчеплюють. Автор виступає таким собі альфа-самцем, якого хочуть усі і віддаються йому на кожному кутку, в усіх можливих і неможливих позах. Але якщо на вечір чоловік не знайде собі якусь красуню - не біда, він зглянеться над якоюсь сірою мишкою або товстункою, адже він і благодійністю може зайнятися - хто ж їх ще візьме, як не він. Книга викликає лише злість, розчарування у чоловічій статі та питання до видавництва, яке вирішило видати цей "шедевр". Вони книгу перед тим як у друк відправляти взагалі читали? Мені дуже сподобалася одна рецензія на Goodreads, де якийсь чоловік написав, що книга його змусила соромитися того, що він чоловік. І це правда, дана книга показує чоловіків як самозакоханих, бридких створінь, зациклених на тому, щоб зайнятися сексом із усім що рухається.