Сьюзен Зонтаґ стала эталоном и примером сильной, уверенной и творчески реализованной женщины, полностью осознать чувственность этой поразительной женщины конечно невозможно но хотя-бы приблизится к ее мирозданию стало реальным благодаря ее написанным работам, трудолюбие и способность неординарно мыслить сделали ее известной и подарили изрядную значимость в мире литературы и не только, серьезная и авторитетная, интересная и вдохновляющая личность не могла остаться без внимания со стороны как противоположного так и своего пола, отдавала себя отношениям и при этом извлекала из них пользу, неожиданно подобравшийся к ее телу смертельно опасный недуг не смог повалить ее светлый и чистый разум ведь он не удручен житейскими проблемами а вознесенный творческим потенциалом и не скрытой тягой к дальнейшему саморазвитию и целеустремленному росту, книга имеет такой шарм и утонченность которые прибывали и в самой Сьюзен до самого последнего дня в ее насыщенной всевозможными перфомансами и упоительными приключениями жизни настоящего литературного творца.

Сьюзен Зонтаг - відома американська письменниця, мистецтвознавець та філософ. Про її книги та ессе можна говорити багато, але зараз зупиняюся на її книзі " Хвороба як метафора". В цій книзі авторка розглядає три основні хвороби людства: туберкульоз, рак і снід. У них всіх є дещо спільне, всі вони на ранній стадї не мають симптомів і вбивають повільно. Сьюзан багато пише про історію цих хвороб через відому класичну літературу та філософію, як змінювалося відношення сприйняття цих хвороб і чого ми сприймаємо їх зараз саме так. Образи хвороб надають політиці особливої гостроти. Наприклад, нацисти вважали, що народжені від змішаних рас - сифілитики. Європейське еврейство постійно порівнювалося з раковою пухлиною, яку необхідно видалити. А Троцький використовував ці метафори, особливо після вигнання з Радянського Союзу, називаючи сталінізм - холерою та раком. Особливо раку, як безнадійну аморальність якоїсь події чи ситуації. Рак сприймається, як щось загадкове, як хвороба з багатьма причинами - як зовнішніх так і внутрішніх. І найрадикальніша з усіх метафор хвороб. Рак і туберкульоз вважалися чимось більшим ніж просто хвороби, вони ототожнювалися із самою смертю. Вважалося, що смерть від раку болісна, а від туберкульозу відносно легка. Взагалі туберкульоз оповитий батьма романтичними легендами. Рак уявлявся розплатою за стримування почуттів, а туберкульоз, як руйнівний вплив краху надій. В 19 столітті хворобливий вигляд вважався чарівним. Людина, що страждала від туберкульозу ставала мандрівником у безкінечних пошуках здорового місця проживання. Багато відомих людей хворіли на туберкульоз, серед них Байрон, Шопен, Стівенсон, Лоуренс, Бронте, Кітс, Кафка, Чехов та багато інших. Вони надали туберкульозу величність та романтизм. В той час, коли від раку загинули Фройд і Віттенштейн, вважали, що то їх покарання. Рак вважається хворобою, яка вражає передусім психічно розбитих, невиразних і пригнічених людей, особливо тих, що стримували злість та сексуальний потяг. Туберкульоз у продовж всього 19 і 20 століття вважався хворобою надчуттєвих людей, талановитих та пристрасних. Сьюзан Зонтаг пропонує знищити ці всі метафори і комплекси. Вмовити нажаханих хворих звертатися до лікарів, спроможних здійснювати належний медичний нагляд. Поза сумнівом, рак треба вважати хворобою, дуже серйозною хворобою, та все ж таки хворобою. А не прокляттям, чи покаранням, чи соромом. Ще я хочу додати, що Сьюзан Зонтаг сама страждала через рак і їй довелося особисто пройти ці випробування та зустрітися з цими метафорами віч на віч. І безумовно їй було, що сказати про це і сказати дуже сильно. Я раджу прочитати цю книгу всім і побачити наскільки багато міфів та стереотипів навколо таких речей, які заважають подивитися на проблему холодно і неупереджено.