Ну, дуже аванґардний роман від молодої української письменниці Гаськи Шиян ,,Hunt, Doctor, hunt!" (назву українською можна перекласти як ,,Полюй, лікарю, полюй!") сміливо можна назвати непересічним, навіть епатажним, явищем у нашій сучасній літературі, а також своєрідним викликом для мозку потенційного читача. І справа тут полягає не у занадто мудрому тексті, тобто ,,густій", інтелектуальній прозі із всілякими ,,заморочками" та навіть у наявності численних англійських слів чи речень, а в тому, що авторка пропонує нам каламутний потік свідомості головного героя. Увесь роман, можна сказати, суцільний монолог, який може стати справжнім мозковим штурмом для непідготовленого читача. Після його прочитання (маю надію, Ви таки осилете його)) захочеться побути в тиші та спокої. В абсолютному мовчанні. І вкотре переконуєшся у правдивості народної мудрості: ,,Мовчання - золото" та ,,Хто мовчить, двох навчить". Головний герой - темношкірий вихідець з Бразилії, одним з імен якого є Спиридон. Він - студент-медик Тернопільського університету. Прописаний у Стрию. Чекає направлення на інтернатуру в одну з львівських лікарень. А поки що він ділиться своїми враженнями від останніх канікул вдома, дорожніх пригод, а також треш-туру Голландією. А ще Спиридон багато філософствує у властивій лише йому манері та так, що чорт не розбере, де межа між реальністю та спричиненими відповідними засобами галюцинаціями. Словом, сюрреалізм чистої води від випускниці факультету класичної філології. Роман рекомендовано читати тільки повнолітнім, про що красномовно свідчить попереджувальна мітка в центрі обкладинки ,,18+": відверто-розпутніх сцен тут чимало, як-такою цензурою тут навіть не пахне - врешті, все, як у житті молоді, яка хоче усе спробувати, якщо дозволяють особиста мораль та фінанси.