Ця книжка мене аж вибісила. Головна героїня слабка і недолуга. Я хотіла побачити головну героїню що надихає або долає труднощі, а тут ця тьотя мотя. Сюжет доволі нудний. Дочитала тільки щоб знати чим закінчиться, але даремно.

Книг з попереднього відгуку я не читала, тому цей трилер мені сподобався. Читалося швидко, але не поверхнево - був простір для роздумів щодо того, кому ми віддаємо свої секрети і чому іноді важко відрізнити правду від вигадки. Після прочитання хотілося обговорити її з кимось, і це хороший знак для мене.

Це той випадок, коли при читанні виникає думка: «Щось подібне я вже читала». І в памʼяті зразу спливають <book id="1008173149">Джейсон Рекулик - Приховані малюнки</book> Так, закрутка сюжету дуже схожа: дівчина наймається в сімʼю, де є двоє маленьких дітей, правда не нянею, а домашньою робітницею. Ну і звичайно ж, сімʼя має свої таємниці, які Емі не поспішають довіряти. Але і сама Емі не просто так втекла з гомірливого Дубліна в це маленьке богом забуте селище. Їй теж є що приховувати, а головне <spoiler title="спойлер">кого. А це і є основна інтрига повісті - кого</spoiler>. А між тим, і в сімʼї Керролів, і в самому селищі коїться щось недобре. І Емі змушена вникати в події, розуміючи, що якимось чином, тікаючи від своїх проблем, вона «вляпалась» в ще більші неприємності. Книга спокійна і неспішна. Важко назвати її трилером, це швидше побутова драма, яка показує нам зворотній бік людської натури. І що не всі картинки насправді такі милі, як нам показують фейсбук, чи інстаграм. Все відносно в цьому житті. І все минає