Не скажу, що це найкраща книга, яку я коли-небудь читав, але ця теж непогана. Певно, одним із основних чинників, що вплинув на моє остаточне враження, був саме сюжет. Він переповнений наївностями. І я не про те, коли якась людина тут рятується неймовірним чином чи то збіги обставин, а саме дії персонажів. Еріх так сильно любив свого друга, а в результаті їхнє розставання вмістилося на дві сторінки, яке схоже не на трагедію, а на побутову суперечку, учасники якої через день-два пробачають одне одного. Або те, як Карл покинув Тамару. Звісно, це виглядало драматично, але все вийшло так, що Карл розв'язав найголовнішу загадку завдяки їй, а на її долю випала нова загадка, яку доводиться розв' язувати залишок свого життя. Тобто, він просто скористався нею. Або Яків та Олена, які забрали до себе племінника, бо у них було "лише одне місце". Та в таких умовах ледь могла вижити одна людина, а вони сиділи там втрьох, що лише збільшувало вірогідність їхнього викриття. Втім, це можна списати на людські почуття, і що вони дійсно так сліпо вирішили врятувати дитину. Ще здивував поділ тексту. Ледь не кожні дві-три сторінки починається новий епізод, в якому описуються події, які легко можна було б не відділяти одне від одного. Але до "іронії долі" у мене ніяких запитань, бо саме про неї і написано історію, і вона не нагадує десятки "іроній долі" з серіалів на Г+Г. Також, авторка неймовірно вміло та детально описала події, що, як би не жахало, були не вигадкою, а правдою. Емоції від ненайкращого сюжету компенсував холод та жах, які виникали при опису есесівських звірств. Виникає відчуття, ніби це авторка сама там побувала. Не кожна людина змогла би так вміло написати про ті події. У мене певно не вистачило б сили духу на опис бараків для євреїв. Тепер щодо матеріального. Палітурка гарно ілюстрована, папір добрий, одначе текст на деяких сторінках виявився нечіткий, або ж занадто жирний. У висновку напишу, що читати можна. Може, то я надто прискіпливий, і вам вона сподобається значно більше ;)