Дивно, що ВСЛ позиціонує цю книгу лише як підліткову, бо навіть автор у своєму інтерв"ю говорить, що писав її для своїх однолітків, щоб згадити свої буремні 90-ті. Книжка класно зайде і для 16-літніх, і для 35-літніх. Вона про епоху, що уже давно відійшла в минуле, про Литву, яка так схожа з Україною. Рімантас Кміта назвав героя своїм ім"ям, але книжка не є автобіографічною. Книжний Рімантас - збірний образ. І це дуже вдалий та багатогранний образ хлопця, який шукає себе. Перші гроші, перше кохання, перший секс і перші книжки. Рімантас не романтик і не тюхтій, він має характер та переконання. Дуже сподобалось, що книжка написана від першого лиця. Це майже-монолог, що дає змогу зазирнути в думки та зрозуміти чужий досвід. У романі багато сленгу, що був характерний для 90х. Чьоткий базарчік, кароче, у Рімантаса))) Він на ньому розкаже, як до Польщі сумки тягати, щоб менти не відібрали, який товар купувати, щоб однокласникам штовхати, як грати у регбі, як на дискотеки ходити і ще багато всього різного, що відбувається під час дорослішання. Були моменти, що наганяли на мене ностальгію, бо я теж зростала в ті часи. І, хоча Литва далеко від України, спільного у становленні наших держав багато. Це і захист мови, і формування нової музикальної хвилі, і становлення економіки.

Я дуже люблю книгу Селінджера "Ловець у житі" і думала, що ця книга буде на неї чимось схожа. Адже тут також підліток, у деякій мірі самотній, який шукає себе та своїх, відчуває певну непристосованість до соціуму та має проблеми з дівчатами. Але ні. Ця книга дуже відрізняється від класики підліткового бунтарства. Оповідь ведеться від імені головного героя Рімантаса. Так звати і автора книги, що наводить на роздуми, що книга може бути біографічною. Чи так це, чи ні, ми можемо тільки здогадуватися. Адже оповідь дуже щира, можна сказати, навіть відверта. Головний герой дуже детально розповідає про свої перші експерименти із дівчатами, не гребуючи при цьому ненормативною лексикою, тому, думаю, раніше 16 років цю книгу не варто читати. А краще взагалі, після повноліття. Також викликає певний дисонанс така яскрава, у рожевих тонах обкладинка книги та історія, яку розповідає Рімантас. Тому. мені здається, я не змогла у повній мірі оцінити задуму автора, але книга однозначно привертає до себе увагу.

Роман Рімантаса Кміта "Хроніки Південного" - історія старшокласника Рімантаса (оригінально:) ), який живе у Литві 90-х років. Перше кохання, перші зароблені гроші, перші спортивні досягнення - усе це присутнє в цій книзі. Розповідь ведеться від лиця підлітка, тому юнакам та дівчатам буде легко поринути в атмосферу тогочасної литовської молоді та суспільства загалом. Рімантас протягом усієї історії розвивається не лише фізично, а й духовно, постійно аналізуючи свої дії та вчинки, випробовує свої вміння у спорті та поезії, шукає себе в цьому житті. Проте, головним у цій книзі, я вважаю, шлях підлітка від бажання "бути як усі" до визнання своєї унікальності, до прийняття себе таким, яким він є. Книга читається на одному подиху, бо, як я раніше зазначив, написана доступною підлітковою мовою 90-х, або ж на так званому донбаському діалекті. Однозначно рекомендую цю книгу підліткам, бо на них вона і орієнтована) І не дивуйтеся наявності вульгаризмів та нецензурної лексики: вони лише краще передають емоції юнака:)