У головного героя книги «Як зупинити час» Метта Хейга - особливі стосунки з часом. Він не мандрує між століттями, не живе вічно, він просто занадто повільно старіє. На своєму віку йому довелося познайомитися з масою видатних цікавих людей, змінити ряд професій, навіть попрацювати з Шекспіром у «Глобусі». Здавалося б, кожна людина хотіла б жити якомога довше, але чи хтось задумується, як це – проживати століття в той час, коли рідні й близькі мають стандартний людський вік. А ставлення оточуючих? Як пояснити пересічній людині цю дивну аномалію? На добре це, чи на зле, - що у світі є подібні довгожителі, і вони навіть утворили подобу профспілки з, як на мене, слабо вмотивованою назвою «Альбатрос»? Мандруючи крізь час, змінюючи країни проживання, втрачаючи дорогих серцю людей, головний герой усіма силами намагається не закохуватися, не прив’язуватися, щоб не страждати. Але… Місія неможлива. Як і кожен роман Хейга, ця книга не тільки розважає, але й дає пораду – жити треба власним життям, саме це є важливим і цінним.

Книга одного з моїх улюблених сучасних письменників не залишить байдужим тих, хто любить романтичні та пригодницькі історії. Якщо вам цікаво пройти з головним героєм книги непростий шлях крізь різні епохи, якщо ви готові співпереживати героєві, переживати з ним страх, сум, відчай, радість - то ця книга саме для вас. Книги Хейга я люблю за їх людяність, емоційність, глибокий посил. Ця книга стала моїм знайомством з цим чудовим автором. У ній є все, що потрібно для приємного читання - пригоди на тлі різних історичних епох та подій, непроста історія головного героя та неймовірний фінал, який є дуже життєстверджувальним. Не знаю, кому як - а мені хочеться продовження цієї історії, власне як і з усіма книгами Хейга.