Це книжка із серії «Психотерапія для дітей», а отже, вона більше спрямовується на м’яке розв’язання певних дитячих проблем. Загалом, я не дуже люблю книжки, написані психологами, адже вони дещо заморалізовані і не завжди адаптовані в мовленні до дитячого сприйняття. Таке траплялося – читаєш книгу, а там «фразочки», немов на сеансі у психотерапевта. Доросла людина це зрозуміє, а з дитиною так не можна. Тому полюбляю казки, написані казкарями. Однак ця книжка гарно написано, не відчувається, що її писали психологи. Це саме історія з життя хлопчика, який мав певні проблеми і намагався їх розв’язати. Хлопчик Олесь зростав у гарної родині, але його батьки були надто заклопотані і не завжди помічали його бажання і мрії. А Олесь мріяв про цуценя. Однак батьки не мали наміру його заводити. Історія захоплива, вона не нав’язує ідеї, а більше показує дорослим, що діти можуть залишатися самотніми навіть у великих сім’ях, а дорослі інколи не дослуховуються до дітей і не бачать, чим живе їхня дитина. Наприкінці твору є розмірковування психолога на тему дитячої самотності в сучасному світі із порадами батькам, як налагодити емоційні стосунки в сім’ї. Це прониклива і добра книжечка із гарними теплими ілюстраціями.