"Хлопчик, який переплив океан у кріслі" Лари Вільямсон - це книга-бестселлер для дітей. І не лише для дітей. Який сюжет книги? Уявіть собі сім'ю Рамзі з чотирьох членів: батько, двоє синів (старший - Бекет, молодший - Біллі), і подруга батька Перл. Вони живуть ніби так, як усі, щасливо і дружньо, але одного разу батько бере дітей, і поспіхом полишає квартиру і Перл, і вони переїжджають в іншу. Діти не розуміють, чому так сталося, вони хочуть повернутися, і щоб все було знову так, як було. Вони не мають матері - вона померла, коли народжувала Біллі. Він її не пам'ятає, а от старший береже її образ в пам'яті і дуже картає себе за те, що не попрощався з нею. Він складає "Список прощань", і намагається виконувати всі пункти з нього, але легше не стає. Бекет переходить в іншу школу, а паралельно вони з Біллі намагаються відшукати Перл, щоб спитати, чому вона їх покинула, і сказати ій "пока". Які проблеми розкриває книга? По-перше, це переживання втрати близької людини, потім - важливість дружби і сімейного розуміння, потрібність розмов і довіри з дитиною. Книга наповнена іскрометним англійським гумором, а під легкою формою вдається зазирнути і дуже важливі питання, актуальні для дітей і підлітків.

Головний герой - 11- й хлопчик Бекет. Коли народився його молодший брат, у нього померла мама, а він з нею так і не встиг і не зміг попрощатися. А ще тато раптом різко зірвався з місця і в ночі перевіз його і брата в нову квартиру, де по сусідству живе жінка-Кішка. Але ось подруга тата Перл пропала без сліду. І щось з усім цим треба робити. Паралельно Бекет складає журавликів з паперу, адже якщо скласти тисячу, то виповниться твоє заповітне бажання. А воно у хлопчика залишилося одне - попрощатися з мамою. Відмінна історія про дорослішання, братської підтримки, відносинах усередині сім'ї, відносинах в новій школі з однолітками. Плюс багато гумору. А коли щоночі близько 5.40 Біллі приходив до Бекета, прокинувшись від жаху, брат садив його в крісло, що залишилося від мами, і розповідав історію про двох братів. І це заспокоювало обох. Я думаю, всім нам час від часу потрібно таке крісло. Книга не стільки для дітей, скільки для батьків. Її слід прочитати, щоб зайвий раз нагадати собі, наскільки важливо розмовляти зі своїми дітьми, як діти страждають від невідання і що в такі хвилини вони здатні придумати, щоб пояснити, що відбувається.