На перший погляд українська література - щось нудне, повільне та жахливе, особливо якщо ти - звичайна дитина, що бажає пригод і веселощів, а не постійних смертей головних героїв. Але, якщо придивитися, то можна побачити у цих творах величезний сенс, котрий з покоління в покоління несуть українські письменники. Одним з таких авторів є Панас Мирний, чий твір "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" перевернув літературу нашої країни з ніг на голову. Він показує дуже багато проблем: від селянської бідності до відсутності покарань за убивство. Панас Мирний створив дуже цікавий роман, де існує декілька сюжетних ліній: життя Чіпки та його дорослішання, становлення Грицька і його заробітки, життя Максима і багато іншого. Усі ці історії дуже скоро об'єднаються та розкажуть нам, яким було життя на селі. Взагалі, книга дійсно цікава. З неї можна винести дуже багато життєвих уроків, що їх отримують головні герої, також переосмислити багатенько важливих для себе речей, таких яких справедливість, можливість радіти життю і бути щасливим. Більше всього протягом історії мені імпонує Грицько. Так, у дитячі роки він чинив дурнуваті речі, навіть жахливі, але в майбутньому пішов заробляти на життя без сумнівів. Він терплячий, цілеспрямований і сильний духом. Грицько долає багато перешкод і отримує чого бажає чесним шляхом. На відміну від Чіпки, він був просто ідеальною людиною. Дійсно, Чіпка - людина, що потрапила в дурну компанію і почала діяти зовсім неправильно. Він пиячить, тратить усі кошти, вбиває та краде, бреше власній матері , котра змушена жити в сусідки.... Як на мене, образ Чіпки попереджає нас про те, що не можна виправдовувати такі жахливі вчинки "робінгудством". Треба жити чесно та не відбирати життя тих, хто може зробити більше за тебе . Треба розуміти, що в першу чергу ти - людина, а тому маєш вести себе відповідно. І саме тому треба почитати твір Панаса Мирного, бо він каже про те, що багато інших письменників замовчує. Автор пише про те, як воно було у тодішньому світі, і як не має бути у майбутньому. Я ставлю книзі 4/5, бо бачу у ній багато важливих тем, але іноді було затягнуто і нудно, хочу сам задум доволі цікавий.

Коли я почала читати роман Панаса Мирного та його брата Івана Білика «Хіба ревуть воли як ясла повні?», то навіть не здогадувалася про те, настільки він мені сподобається. З часів школи цю книгу я перечитувала декілька разів і впевнена, що ще не раз це робитиму. Вона буквально розбила мені серце і змусила плакати. Головний герой - Чіпка Варениченко став для мене настільки близьким, що я до останньої сторінки вірила у його хеппі енд й сподівалася на це усією душею. Щоразу, як він звертав зі стежки розуму й справедливості, я сподівалася на те, що ще не все втрачено. Однак у кінці мої очікування все-таки не виправдалися і буквально останні рядки змусили мене розплакатися. Для мене роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став найбільш улюбленим із усієї шкільної програми. Він глибокий, яскравий, захопливий, драматичний і колоритний. Які ж тут харизматичні персонажі, вони неповторні й оригінальні, за їхніми вчинками хочеться спостерігати. Після прочитання книга залишила мене спустошеною, однак із багатьма темами для роздумів. Від мене однозначно 5/5. Рекомендую!

Життя прожити - не поле перейти, "В житті, як на довгій ниві", "Життя, як стерня, не пройдеш, ноги, не вколовши". Усі ці прислів'я говорять нам про складність людського життя так само, як і роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні", який, до речі, спочатку здобув назву "Пропаща сила". Це перший психологічний роман української літератури, а тому акцент в ньому зроблений саме на внутрішні переживання головного героя Чіпки, який спершу був сповнений чеснотами парубок, але згодом натрапив на хибний шлях, став сильно пиячити та, зрештою, потрапив у тюрму. Отже, що зумовило таке стрімке падіння Ничипора Варениченка? Хтось скаже, що це втрата землі, проте мені здається, що проблема криється як раз у внутрішньому світі головного героя, адже ріс він без батька, зазнавав безліч образ та кпин з боку однолітків, тому вже з дитинства ріс злим та підступним. Мати теж не дуже його любила, адже гадала, що саме він причина всіх їхніх бід. Але, безумовно, приводом до стрімкого падіння Чіпки ще є страшенна несправедливість у тогочасному суспільстві і державі. Бо в той час, хто мав гроші, той і закони правив. Проте відновлювати справедливість шляхом вбивств та крадіжок неможливо, адже таким чином головний герой сам упадає в беззаконня. Далебі, Чіпку можна порівняти з Едмоном Дантесом, який теж захотів помститися своїм кривдникам, але ж в'язень замку Іф не хотів крові та не бажав смерті тим, хто його зрадив. Він був справедливим і саме це приваблює в нім. Натомість Чіпка впав нижче рівня тих, хто заподіяв йому шкоду, чим тільки себе й занапастив.