Я не відчула прям нічого... Я не можу сказати, що мені не сподобалося чи сподобалося, просто якось не викликало емоцій? Це трилер про таку собі письменницю (Лоуренс), яку наймають бути співавтором до відомої письменниці (Веріті), що втратила двох доньок та зараз в стані овоча. Героїня працює в її домі з нотатками та знаходить рукопис, який розповідає страшні речі... героїня починає сумніватися у хворобі веріті... Гувер пише динамічно, тому час пролетів непомітно. Я навіть спершу будувала свої теорії. Але, коли я почала розуміти, що все веде до найнуднішої з них, то я припинила вгадувати. Єдине, що турбувало мене всю книгу — що ж там, трясця, за мега-супер-дупер секс-гігант Джеремі, що жінкам голови зносить? Я люблю книгу в книзі та відкриті кінцівки та ненадійного оповідача. Тому + пів зірочки. Але бонусний розділ руйнує оцю двоїстисть думки й необхідність вибору. Прочитавши його розумієш, що фінальний лист був не цікавим прийом "вибери кому ти віриш", а просто фінальною точкою, аби показати жахливість вчинку Лоу та Джеремі. Тай таке. Трилери не мій жанр, напевно😔 Трішки сумно. Я б хотіла відчувати більше емоцій