У даній збірці автор вже зумів знайти та відточити свій не ідеальний, але неповторний авторський стиль. Я наполегливо рекомендую до прочитання два оповідання: це - "Шепіт у пітьмі" та "Морок над Інститутом" де письменник зумів майстерно відобразити гнітучу атмосферу жаху, без надмірного зображення насилля, смерті та кривавих сцен - цим часто користуються інші автори в інших книгах (та й режисери у фільмах жахів) Книга має хорошу якість паперу та обкладинки. Але вживання "новомови з її досконалим правописом" псує враження від збірки. Тому моя рекомендація полягає в тому що потрібно читати Ховарда Лавкрафта в оригіналі.

Ну от і завершилося моє знайомство із тритомником прозових творів Говарда Філіпса Лавкрафта, це була чудова мандрівка (ну, можливо, за кількома невеликими виключеннями, але вони були у попередніх двох томах). Повісті і оповідання розміщені у хронологічному порядку, тому у третьому томі ми знайомимося з же дозрілим і роками випрацюваним авторським стилем. Мені дуже тішить, що Лавкрафт усе більше і більше часу присвячує описам тих чи інших місць чи страховиськ, часом навіть занадто ("У горах божевілля", зокрема, читалася мною дуже довго через ті затяжні і деталізовані описи,на які автор відволікався від сюжету і цим мало не звів мене з розуму (жартую, звісно)). У перших же своїх роботах він не то щоб якось описував страховиськ, витворених своєю уявою, бо ж вони були настільки страхолюдні, що годі й описати. Здогадайсь, мовляв, сама, що там і до чого. Пізніші творіння автора мають більше елементів фентезі і наукової фантастики, автор ще більше привідкриває (але ніколи не остаточно) завісу до свого всесвіту. Пізній Лавкрафт багато розмірковує і філософствує (ох, і не оптимістичніші ж його думки щодо долі людства!), нагнітає атмосферу безпорадності і загубленості людей у величезному всесвіті, керованому лихими силами. І тим силам на нас, на людей, просто байдуже.

Я не зможу словами описати, наскільки я закохана у творчість цього письменника. Говард Філіпс Лавкрафт – це непересічна, дещо упереджена особа з надзвичайно непростою долею, яка в наш час стала справжнім каноном готичної літератури, котра донині знаходить відгуки в найрізноманітніших проявах сучасного мистецтва: кіно, літературі та навіть музиці. Це третій том прозових творів американського письменника від «Видавництва Жупанського», яких охоплює останній етап творчості Лавкрафта з 1930 року до 1935. Серед них є такі «гіганти» жанру, як «Шепіт у пітьмі», «У горах божевілля», «Морок над Інсмутом» та декілька інших. Усі вони чудово доповнюють один одного атмосферою жаху, безумства та безвиході перед чимось надзвичайно сильним та потужним, але невідомим людству. Твори Лавкарфта нагадують мені космос чи океан – це щось далеке, холодне, самотнє невідоме людям. Хтозна, що ховається в цих недрах, можливо саме ці світи та істоти, описані ним? Лавкрафт сміливо фантазує на цю тему, створюючи щось надзвичайно багатогранне, неповторне та моторошне. Я рекомендую всім ознайомиться з творчістю Лавкрафта саме в цьому виданні, адже оформлення чудово виконане і підкреслює всю помпезність та потужність його слів, думок та всесвітів.