Я був гордий, що не читаю жіночих романів, і упереджений проти такої літератури, але Джейн Остін змогла позбавити мене від цих тяжких недуг душі. Як мінімум щодо її романів) Я не покривлю душею, якщо скажу, що книжка мені настільки сподобалася, що я точно буду її перечитувати, і що це одна з найкращих книжок, які я читав узагалі. Мова авторки дуже образна. Остін злегка (а іноді й не злегка) іронічним тоном малює в уяві картину життя Англії тих часів, населяючи її живими героями, з якими, зрештою, шкода розлучатися. Дивився до цього фільм із Кірою Найтлі, який нам із дружиною теж дуже сподобався, тож я знав, чим усе має скінчиться і до чого прийдуть герої. Але книга виявилася ще кращою: глибшою, ширшою, сильнішою. Дуже рекомендую! Особливо, якщо у Вас так само, як і у мене, душа заповнена гордістю і різними упередженнями, яких хотілося б позбутися)