Book Fly Away, Pigeon

Real title: Голуби злітають
Product code: 570526

Book Fly Away, Pigeon

Real title: Голуби злітають
Product code: 570526
Format
The product is included in the following promotions:
Book language
Publisher
Year of publication
About book

This is an automatically translated description

Roskish «chevrolet» chocolate-coloured, also with Swiss number plates, s’appears on the streets of the small town, attracting excited looks of local residents. In the passenger compartment of the car is the family of the Kochis, who come from the Ugrian municipality of Vojvodina to visit their relatives in the eastern part of Serbia. But even though they have citizenship of the richest country in Europe, their own business, the possibility of good education for their children, it is not easy for them to call Switzerland home.... And when war breaks out in the Balkans, the Kochishis find themselves in an unreasonable pasture: what can they do for those who are left in the middle of a shattered country? This story - clearly an autobiographical one - is told by the daughter of the emigrants, with all the passion of a youthful rebellion against the very existence of the choice between asymilisation and preservation of self-sufficiency.

The novel "The Pigeons Fly" has been awarded the prestigious literary prizes Deutschen Buchpreis and Schweizer Buchpreis. The book has been published in the UK, France, Italy, Sweden, the Netherlands, Ukraine, Poland, Czech Republic, Serbia, Slovenia, Bosnia, Spain, Finland, Russia, Turkey, Israel and China.

Details
Publisher
Number of pages
232
Reviews
0
0
Світлана
31 May 2018 y.
Семья в эмиграции
В этом романе раскрывается жизнь семьи Кочиш, венгероязычного меньшинства небольшого югославского городка Воеводины, молодое поколение которой переезжает жить в Швейцарию. Как и у любых эмигрантов, их жизнь в новой стране была нелегкой: они много и добросовестно работали, чтобы обеспечить свое существование и будущее двум дочкам Номи и Илди. Впоследствии им повезло, и они стали владельцами небольшой кофейни, превратившейся в семейный бизнес. Однако Кочиш всегда поддерживали прочную связь с родственниками и друзьями Родины и тяжело переживали все личные и государственные проблемы. В этой книге очень тепло описываются родственные и национальные традиции: приготовления блюд, празднования важных событий (день рождения, свадьба) и т.д., а также стремление их сохранения. Дети в семье Кочиш с безграничной любовью и уважением относятся к взрослому поколению: они любят слушать рассказы их бабушки о ее молодости и любви, о детстве и молодых годах их родителей; они заботятся о старших и прислушиваются к ним. В то же время, Кочиш с болью в сердце переживают военные события на Балканах и участие в них их родственников и друзей, «... чтобы живые не умирали заблаговременно». В общем, книга вышла спокойная, убаюкивающая, мечтательная. В ней много описаний мелочей и деталей из семейной жизни, девичьей любви, воспоминаний прошлого, но они не затяжные и создают особую атмосферу семейного уюта и согласия.
Світлана
20 September 2017 y.
Мелінда Надь Абоньі "Голуби злітають"
Коли тільки починаєш читати книгу, то мозок готовий вибухнути-сторінка-це зазвичай один абзац, абзац-одне речення, інколи два, і ти, як учень класу шостого, намагаєшся розібратися з підметами і присудками, знаками пунктуації, що куди чи чому належить і думаєш, що Забужко просто відпочиває зі своїми короткими, у порівнянні з цими, реченнями. Та десь зі сторінки тридцятої мозок звикає до нагромадження слів, блокує функцію аналізу тексту, і просто читає-легко і швидко, а здавалося попервах, що ніколи не продерешся через те нагромадження букв, ком, двокрапок, тире та крапок з комою. Я не можу сказати, що мене аж настільки вразила чи зачепила книга. Так, вона направду особлива, нетипова, небанальна і контрастна. Але для повноти відчуттів та повної ейфорії мені не вистачило власного досвіду. Я просто прочитала ще одну історію про те, як це, бути мігрантом, як втікати від війни, як вижити, як самоствердитися і самоідентифікуватися. Історія, схожа на сотні інших і в той же час, звісно, одна єдина і неповторна. Чесно кажучи, я надзвичайно хотіла її прочитати і рада, що мені це вдалося зробити. Та знаєте, інколи у взуття влетить маленький камінець-крихітний, непомітний, а життя добряче попсує. Так і мені у цю книгу якийсь невидимий, але відчутний камінчик потрапив. Я навіть не можу сказати, що саме спричинило отой певний читацький дискомфорт, який не дав у повній мірі оцінити твір. А може просто час не той був. Чи настрій. Чи просто сторінка-це абзац, абзац-речення, речення-життя довжиною в один абзац.
Інна Золотар
25 June 2016 y.
Емігрантське
Пам`ятаю свою першу поїздку до "самої-самої" Європи - Німеччина, Франція, Англія... Я тоді була студенткою, вчилась в Мінську, і на запитання іноземців, звідки ви приїхали, отримувала або ввічливу усмішку, або питання - а де це? Бо і Беларусь, і Україна для Західної Європи була (а подекуди і зараз є) - терра інкогніта... Час і події роблять своє, і після наших майданів, братів Кличків і Євро 2012 принаймні назва Україна не викликає подиву... А ще за кордоном багато наших, у який по-різному складається доля, і яким частенько, навіть якщо вони дуже успішні, вже давно є громадянами ЄС, сплачують податки і мають свої бізнеси, таки треба пояснювати і доводити, що вони мають на це право, і є європейцями... Про це все я згадувала, читаючи цю книгу. Це твір про угорськомовну родину Кошичів з югославської Воєводини, що виїхали до Швейцарії в пошуках кращої долі, але час від часу відвідують своїх численних родичів в північній частині Сербії... Батьки тяжко працюють, щоб забезпечити майбутнє своїм дочкам у одній з найбільш заможних і спокійних країн Європи, з другої спроби отримують дозвіл на проживання і легальну працю, відкривають ресторанчик, мають постійних клієнтів... А потім починається війна в Югославії, і для одних ця родина є "сербами", що понаїхали, а для родичів - ті, що втекли і влаштувались... Ця книга про "своїх серед чужих", і "чужих серед своїх", вона трошки змінює образ швейцарців, як супер толерантне суспільство, а також дає багато інформації для роздумів... І вона нам дуже потрібна не тільки як країні-донорові, що "дарує" молодих і креативних цивілізованому світу, але й як країні, яка через свою пост-радянсько-бюрократичну систему важко приймає тих, хто потребує притулку і хоче залишитись в Україні (навіяно репортажем про біженців )... Приємного читання!
Do you have any questions? 0-800-335-425
Contact us