"Варта" - мій улюблений цикл серед творів Террі Пратчетта. Звичайно, неповторний пратчеттовський стиль та чудовий український переклад - це принада всіх творів про Дискосвіт, які вийшли у "Видавництві Старого Лева". Але серед інших цикл "Варта" приваблює ще й детективною складовою. "Глиняні ноги" - третя книга циклу, і вона тільки посилила мою любов до Міської Варти Анк-Морпорка. Міська Варта еволюціонує: "У Варті була лише жменька людей, і вони не шукали собі проблем. А потім прибув Морква, і раптом вузьке коло їхніх життів розірвалося, і тепер у Варті служили майже тридцять осіб (включно з тролями, ґномами й тому подібними), і вони не уникали проблем, вони їх шукали - і завжди успішно знаходили." Головні герої - Ваймз, Морква, Анґва - як завжди, на висоті! Новобранці також радують. Правитель Ветінарі цього разу навіть викликає співчуття. "Роками Ветінарі не намагалася вбити жодна притомна людина, бо життя за його влади було привабливішим, ніж без". Хто ж наважився зазіхнути на здоров'я людини, яка стала гарантом стабільності, завдяки якій функціонує Анк-Морпорк? "- І він не помре? - Схоже, він просто лишатиметься... недужим. - Добре. Краще нехай він буде недужим, аніж мертвим. З Ветінарі я б на могилу не покладався. - Я чув, він якось сказав, що віддає перевагу кремації. - У такому разі лишається сподіватися, що попіл розвіють справді старанно." Зацікавила сюжетна лінія про геральдистів. Виявляється, вони дуже винахідливі й дотепні. "Морпорк на знаку анк, розумієте? Це зветься каламбур, або ж словесна гра. Смішно?" "Не сумніваюся, ви веселились від душі. Ви відверто заявили, хто все вчинив і як саме, і подарували своє зізнання нещасному покидьку, щоб він ним пишався. Не мало значення, що ніхто не міг цього допетрати. Ви почувалися на висоті..." Ну і, звичайно, ґолеми, які стали головними підозрюваними у злочинах. Ми дізнаємось багато нового про цих створінь і навіть почнемо їх поважати (зокрема, Дорфла - це точно). Отримала справжню насолоду від читання, яке часто викликало посмішку. З нетерпінням чекаю наступну частину цього циклу.

Третя книга одного з найцікавіших цикла з серії Дискосвіту - про Міську варту. Як можна здогадатися, ключову роль у сюжеті зіграють големи та намагання командора сторожи сера Семюеля Ваймза розкрити таємницю того, хто, як і навіщо отруює Патріція. У цій книзі Ваймзу у нагоді стануть не тільки його стара команда, а й новобранці відновленої сторожі. Цікавий сюжет, улюблені персонажі, несподівані повороти і до останнього не зрозуміло, чи отримає сторожа у цей раз нову дошку для метання дротиків - дізнайтеся самі.

Вроде и неплохая уж совсем книга, но скорее ее оценят только почитатели таланта Терри Пратчетта. Потому что всего намешано, все запутано и совершенно непонятно в финале, хорошо ли закончилось или плохою... В данной книге - все вокруг големов. Они уже давно не создаются, а тут на те - новенький, хоть и немного странный голем. А так, големы - отличные работники, тихие и послушные. ими управляют слова, спрятанные в голове (и это в буквальном смысле). Главная фигура - Ваймс, стражник. Он в течение всей книги распутывает некоторые, как потом оказывается, несколько пересекающие6ся пришествия. Как то: смерть старого священника или попытка отравления патриция Витинари. А еще очень много мы узнаем про городскую стражу. Кто там только не служит! И гномы, и вервольфы. Причем, не все это замечают. а порой оказывается неожиданным, что гном может быть и ... девушкой. Лично мне книга не понравилась: все так запутанно. А главное, нет того финала, который бы все расставил на свои места. И читать порой нудно. Не смогла книга меня заинтересовать.