Цей роман — химерна, іронічна й водночас ніжна пародія на міф про американську велич. Бротиган створює світ, де історія й маргінальна сучасність співіснують у дивному, майже сюрреалістичному танці. У центрі — двоє друзів, які живуть у Біґ-Сурі, марять про славу й вигадують собі легендарне минуле. Стиль Бротигана легкий, уривчастий, сповнений абсурдного гумору. Але за цією легкістю — глибоке відчуття самотності та безпритульності покоління 1960-х. Роман звучить як антигероїчний епос: замість пафосу — іронія, замість перемог — мрії, що розчиняються в тумані океану. Це текст про втечу від реальності, яка сама по собі вже трохи схожа на вигадку.

Що ж можу сказати, нарешті переклад був гарним, за всю книгу знайшов хіба одну помилку та друкарський чортик. Що не кажи, а комубук старається. Обкладинка класично комубуківська. Не те, що б вони мені подобалися (хоча маю визнати, що книги з першого туру мали гарні обкладинки), але цій книзі личить якась така абстрактно-наркоманська обкладинка. Верстка взагалі на висоті, дуже зручно, гарно. Папір мабуть один із найкращих, що тримав у руках, таких щільний, цупкий, з певною текстурою. Дуже приємно гортати. Щодо самої книги... Читалася легко, було цікаво. Але там багато таких посилань, які будуть зрозумілі тільки американцю (і навіть не факт, що сучасному). В описі сказано, що книга, так би мовити, про бунтарів, які не захотіли йти до "американської мрії" і жили якось так. Але мені це видалося рагульством. Особливо після Покоління Х. У поколінні там було видно, що люди розчарувалися у житті яке їм приготували і вони його змінили. Добре це чи погано, але вони пішли проти заготованого плану і знайшли себе (або загубили) в чомусь іншому. Тут же вони просто сидять і чекають на ману з небес. Буквально. Загалом воно мені було цікавим, читалося легко, але я його не розумію.

«Генерал Конфедерації з Біг-Сура» дебютний роман Річарда Бротігана, котрого називають останнім бітником. Роман є найбільш реалістичним в творчому доробку автора, але навіть тут вже проявляється фірмовий стиль автора, химерна фрагментарність оповіді, нешаблонність героїв, влучність метафор і специфічна форма роману, ну і дотепність, адже це є невід'ємною частиною роману, що робить його ще цікавішим. Це другий роман автора прочитаний мною, і скажу відверто, він мені сподобався набагато більше ніж «Ловля форелі а Америці». Дуже цікаво читати про Біг-Сур, культове місце для американських письменників, таких, як Генрі Міллер, Джек Керуак. Головні герої втікають у Біг-Сур, прирікаючи себе на самотність і брак гідних умов життя, але одночасно вони здобувають свободу, котру так важко зайти у великому місті, вони здобувають шанс розпоряджатися своїм життям, здобувають можливість зрозуміти себе. Джессі, котрий є оповідачем, і Лі Меллом, його друг і нащадок генерала армії Конфедерації, як він вважає, їдуть до Біг-Сур мальовничого узбережжя, з горами і лісами, щоб прожити життя на власний спосіб. Роман є дотепним, і водночас філософським, відверто скажу, що не очікував аж на стільки класних емоцій від книги. Переклад дуже хороший, якість друку висока, все зроблено, як найкраще.