Загалом книга дуже добре написана й читається досить легко, попри непростий сюжет. Авторка глибоко показує внутрішній світ героїв, їхні переживання та спосіб, у який кожен із них проживає втрату. Місцями мені справді хотілося плакати. Насамперед це роман про те, як кожен по-своєму, у власній душі, переживає смерть близької людини та що саме кожному з них допомагає прожити це горе. Найбільше уваги авторка приділяє головній героїні — як жінці, матері та майже природній стихії: інтуїтивній, первісній, тісно пов’язаній із природою. Дуже сильно й емоційно показано те, як смерть дитини впливає на неї та як її розпач стає майже всепоглинаючим. Водночас, як на мене, у романі були й недоречні речі, які трохи його здешевлювали, — наприклад, надприродні здібності головної героїні або деякі описи запахів. Я розумію, що через це авторка, ймовірно, намагалася показати весь спектр емоцій матері та жінки, її надзвичайну інтуїцію, а також допомогти читачеві зануритися в атмосферу тогочасної Англії, але для мене це справляло радше протилежний ефект, оскільки деякі поєднання запахів було важко уявити, а додавання надприродного в книгу про батьківське горе від втрати дитини виглядало трохи недоречним і надуманим. Загалом моя оцінка цієї книги — 4+.

Якщо ви матір, буде складно читати. Але це дуже достойна книга. Ти ніби поринаєш в ці описи, ти ніби поруч героїв.

Одна з найкращих прочитаних за останній час. Сподобалось, що сам Шекспір тут лише тло, а центром історії є жінка, її болі та втрати, і як ці втрати можна по різному проживати.