Купувала цю книгу в пориві нових діалектів, цікавинок тощо. Так склалось, що мала попередній досвід у прочитанні книг із галицькими словечками, подіями і мені надзвичайно теє дійство сподобалось. Купуючи цю книгу, гадала, що мене чекає новий порив…але не склалось. З перших сторінок, якось немає контакту між автором і читачем. Він хоч і старався багато чого описати, розповісти, але це не додавало цікавості. За своєю природою я перфекціоністка. І тут я майже змусила себе дочитати цю книгу. Вона зовсім невелика – 100 з лишнім сторінок, але для мене читання здавалось мукою! Напевне єдине, що мені сподобалось в ній – це неординарний підхід у написанні, у ілюструванні змісту книги. Також, автор чимало разів згадував про свій ідеал – Шульца. Але його порив до цього ідеала – відверто невдалий. Можливо, просто потрібно більше досвіду, втім цього разу не вдалось. Кожне оповідання ніби й пов’язане чимось одне з одним, але загальна картинка постійно в голові розсипалась, так і не ставши повноцінним витвором в кінці. Моя рецензія зводиться до того, що я не рекомендувала б Вам прочитати цю книгу. Насправді, вона інтелектуальна, але якась важка у змісті, все якось в ній так складно поєднано, що цікавості вона не викликає. Можливо, комусь вона і зможе принести ту ж саму цікавість, але судячи чисто з власного досвіду – мені не сподобалось зовсім!

Як-то кажуть: "На колір і смак товариш не всяк". Я чи не найвперше у своєму житті стикнувся з тим, щоб настільки малу книжку, я так важко читав взагалі. Я прийшов у шок від цього. Чому? Та тому, що цій книзі нічого, в принципі не хибує. Вона має тверду обкладинку, зовсім невеликий обсяг (100 з лишнім сторінок), а тому обіцяла берегтись від всіляких "ворогів" для неї. Обкладинка оригінальна, не така як усі. Мені вона сподобалась, незважаючи на ту гаму кольорів. На сторінках книги картинок немає. Самі сторінки хороші, не газетні, як то часто буває у настільки дешевих книгах. Текст помірний і стандартний, як для книг. Але, щось таки не пускало мене прочитати цю книгу. Напевно, вся річ у викладі тексту. Навіть не в перекладі, оскільки Т.Прохасько не міг "запороти" текст. Автор - Cтасюк неодноразово в тексті згадував про своїх улюблених авторів (в т.ч. Бруно Шульца), його писанину і стремління до ідеалу. Але, або то не його стиль письма, або він йому не дається, текст запоров сам автор. Оповідання невеличкі, і прочитати ніби б не склало якихось важкостей, але я реально бився у муках, поки прочитав. Я не люблю все ж кидати справи на півдорозі і змусив себе дійти до кінця, але не задоволений цим. Можливо комусь воно й дасться легше, але для мене, навіть така ціна не варта написаного тексту...