Эти две книги - невероятно смешные реальные истории из жизни одной закрытой военной базы НАСА. Ее сотрудники, одним из которых является автор этих книг, несмотря на всю серьезность и сложность их работы, ежедневно находят возможность пошутить, повеселиться и заняться не только профессиональными обязанностями. В некоторой степени все забавные и необычные истории происходят из-за открытости и общительности работников базы, но в большей степени - это благодаря харизматичной и яркой Франческе, которая успешно трудится в отделе, занимающимся корректировкой спутников на орбите. Во Франческе удивительно сочетаются непревзойденные математические способности, благодаря чему она считается очень ценным сотрудником, и поразительное умение регулярно попадать в неприятности, из которых часто она не может выбраться сама, и ей на помощь спешат все работники базы, в том числе и ее верный напарник - Джорджио. Первая книга знакомит читателей с профессиональным ростом автора, благодаря которому они и оказался работником военной базы, с появлением на базе Франчески, их притирке и особенностями их работы. Вторая книга продолжает увлекательно-смешные истории о Франческе еще на протяжении года работы на базе. Позитивные книги, забавные и в то же время содержательные (много занимательных фактов о космосе).

Про пригоди невгамовної Франчески я хотіла почитати давно. А ж ось - вийшли обидві книги циклу і стало зрозуміло, що третьої не буде, тож я вирішила - пора! Ні, не тому, що я продовження не люблю, а просто - я, коли читаю певний цикл, то чекаю кожну наступну книгу з великим нетерпінням, тому і полюбляю найбільше серії завершені. :) Отже - Джорджіо і Франческа. Ця колоритна парочка працює у Центрі управління польотів НАСА. Вони розраховують траєкторії супутників. Франческа - талановитий математик і просто майстриня із потрапляння в кумедні історії. Халепи та історії, що трапляються із цією "бідною сицілійською дівчиною", неймовірно смішні. Хоча, іноді колегам, та і самому Джорджіо (як називає автора сама Франческа) і зовсім не до сміху, проте структура, в якій працюють герої - немов одна сім'я, в якій завжди готові підставити плече. І байдуже - чи потрібно втрутитися у бійку, чи треба визволяти з полону палець або спідницю Франчески. Франческа упевнена, що їй завжди прийдуть на допомогу. І так само сміливо кидається на допомогу іншим. У цій дилогії дуже багато Америки, за якою я, після відвідин у 2017 році, дуже скучила. Америка - дійсно дивовижна країна, в якій навіть космічний апарат, який міг бути створеним із деякими дефектами у двигуні і, таким чином, мати "особливі потреби", мав змогу багато років працювати на рівні зі "звичайними" колегами. Що вже про людей говорити. Інклюзія, як вона є! Інакшість - не перешкода для успішного життя у будь-якій країні, де людське життя - найбільша цінність. Інакшість не лише у стані здоров'я, а і у національності, релігії, сексуальній орієнтації тощо. Головне - людина. Хочеться, щоб для усього світу найбільшою цінністю стала людина. У цих книгах багато України, яку сам Джорджіо (він же автор - Дорж Бату) згадує з великою теплотою та любов'ю. Багато у книзі і степової Монголії. У цій дилогії на перший погляд, двоє головних героїв - сама Франческа та її напарник Джорджіо. Та, насправді головних героїв троє. Третій - і зовсім не зайвий! - головний герой у книзі - його величність Космос! На сторінках обох книг космосу настільки багато, що він стає дуже і дуже близьким. До нього, насправді, можуть дотягнутися і геніальний математик, і простий студент і навіть школяр, і колишній журналіст. Ми знайомимося із життям супутників - космічних апаратів, які народжуються, живуть і - відходять у кращий світ. А деякі з супутників проживають, не побоюся цього слова, героїчне життя. Дилогія "Франческа..." - неймовірно захоплива історія, в якій кожен знайде для себе особисто саме своє, байдуже - чи полюбляє читач кумедні історії, або захоплюється космосом і наукою. "Франческа..." - це історії для ВСІХ і для КОЖНОГО!

Серія книг, яка зробить ваш настрій кращим! Про книги про Франческу я дізналася від подруги. Вона із захопленням розповідала, якими ж класними виявилися книги Доржа Бату, як вони підіймають настрій та надихають. Тоді я подумала, що це перекладна література. Яке ж було моє здивування, коли я дізналася, що Дорж Бату (він же Андрій Васильєв) пише українською! І пише він (абсолютно щиро й з першокласним гумором) про свою роботу у НАСА, у Командному центрі керування польотами. А ще більше він пише про свою напарницю Франческу, яка має талант потрапляти у різні кумедні ситуації! Здавалося б, така серйозна робота – де тут місце для жартів? А ось і ні: напарники частенько кепкують одне з одного, співають пісні, вчать одне одного нецензурній лексиці різними мовами і розповідають одне одному тисячі кумедних дрібничок! Напарники стали добрими друзями, увесь Командний центр - немов велика сім'я, яка знає один про одного усе, завжди допоможе та підтримає! Книги дуже класні, надзвичайно цікаві, а ще у них є багато доброти, щирості, вірності, дружби.