Ця книжка є ніби дорослою, але трохи перелицьованою на дитячу. Розповідається тут про двох друзів-безхатьків, нелегке життя яких минає на смітнику. Але герої не люди - а як зрозуміло вже з обкладинки - кіт та цуценя. Кіт Фердинанд трохи самозакоханий, марнославний і хитрун. А Пухнастик, або як його іноді без особливої поваги називає Фердинанд - Пух, дуже наївний, добрий, безхитрісний. Коли Фердинанд починає спілкуватися із цуценям, його вражає безкорисливість та доброта цього беззахисного малого створіння. І так починається їхня дружба. Скільки пригод вони подолають разом. Але ні прикрощі, ні зваба затишним безпечним життям не стають на заваді їхній дружбі. Місце подій нестандартне для казкової розповіді - і цим по-своєму цікаве. Є тут і протиставлення міської та сільської місцини (ну, як сільської - лісової). Звісно тут трохи романтизується ось такий безпритульний спосіб життя, тож треба бути делікатним при читанні та коментуванні прочитаного з дітьми, але здорове прагнення до виживання, вміння постояти за себе - цьому можна у героїв повчитися. Як і міцній дружбі, звісно.

Як часто ми чуємо, що друзі пізнаються в біді. А й справді, і в цій книзі це підтверджується. Фердинанд – кіт, який зазнав багато кривди, та на звалищі захотів стати авторитетом. Пухнастик – собака, що так прикро втратив справжній дім і справжнього друга. Ось вони і зустрілися гордовитий і хвалькуватий Фердинанд і простодушний і добрий песик. Ось так би і жили на звалищі, не змінюючи нічого у власному житті, але все перемінилося одного дня. Якось на звалище потратив Шиншила, він натворив чудасії, виставивши Фердинанда на посміховисько, і кіт вирішив піти зі звалища, подався за ним і вірних друг Пух. Тоді кіт ще не знав напевне, що таке дружба. Та вже цього дня його серце почало змінюватися. Багато пригод зазнали друзі, поневіряючись у пошуках нового дому і їжі, інколи довелося дуже сильно вболівати за них. Було цікаво дізнатися чи віддасть свої вуса кіт, взамін за собачку. А потім чи зможе знов Фердинанд відшукати друга Пуха, який несподівано зник із клітки у лісі? Розповідь добра і захоплива, трішки моторошна і водночас радісна. Бо врешті друзі віднайшли один одного, котик і собачка знайшли новий дім і повернули втрачене. Пухнастик повернув собі свого малого господаря, а котик Фердинанд віднайшов в собі силу знову довіряти людям. Цю книгу добре читати з дітьми, обговорюючи і порівнюючи із ситуаціями з їхнього життя. Рекомендую для дітей 5+

Загалом, книга сподобалася. Особливо останні сімнадцять сторінок. Але, чесно кажучи, ми з сином очікували на щось більш цікаве, більш захоплююче, більш дитяче... Та були трохи розчаровані. Страшнувато читати дитині про біди викинутих на смітник тварин, про злодія-зайця, про вирвані вуса, про краплини крові на траві. Мені здається, це не для дитячих очей. Як і не для дитячих вух такі слова як „покидьок”, наприклад. Не порадували і декілька граматичних помилок у книзі – це мінус коректорові. Переклад яскравий, влучний, але для дитини заскладний: дуже вже багато таких слів, які нечасто зустрічаються в дитячій літературі для молодшого шкільного віку... Якщо не розумієш, про ще йдеться, то й читати не дуже то й цікаво. Ось чому цю 92-сторінкову книгу ми читали по одній - максимум по дві глави на день і з полегшенням закрили, дочитавши. Але в книзі „Фердинанд і Пух” вистачає і доброго, милого, приємного! Як не посміхнутися, розглядаючи кумедні малюнки авторки? Як не полюбити просто гортати цю книгу, насолоджуючись якістю паперу, друку, найприємнішим у світі ароматом новенької книги? Як не закохатися в таких милих друзяк – спочатку трохи пихатого кота і лагідного цуценятка? Разом з головними героями читач вчиться дружити і цінувати свого друга, приймати його таким, яким він є. Родинні стосунки між дідусем та онуком теж сподобалися своєю щирістю, ніжністю, турботливістю. В кінці книги перед нами – просто ідиллія, сімейне щастя, справжня дружба. Все те, що приносить радість та добру посмішку.