Досить непоганий детектив. Придбав у бібліотеку Крісті, Гарднера, Чендлера і Стаута, вирішив, що пора познайомитися і з Ніро Вульфом. Помилково почав з цього роману, хоча він — другий у циклі, а не перший. Але нічого, як виявилося — це не має значення) Розповідь ведеться від імені Арчі Гудвіна — енергійного молодого (чи ні?) чоловіка, який відповідає за дії в романі і сам себе називає «людиною дії», повністю відповідаючи цій характеристиці. Особистість він цікава, та й не дурний. Зізнаюся, він мене відразу підкупив тим, що любить молоко, адже я його теж люблю =) Ніро Вульф же особистість прямо протилежного складу: ледачий геній, якщо коротко) Ах, так, він ще любитель вишукано поїсти і просто обожнює свою галерею орхідей. На відміну від Пуаро у Крісті, Перрі Мейсона у Гарднера, навіть від Шерлока і Ватсона у Конана Дойля, героями даного циклу рухає аж ніяк не жага справедливості, а скоріше бажання заробити, про що вони (точніше саме Вульф) прямо заявляють. Читати було цікаво, а це — головне.