Прочитали лише перше оповідання "Федько-халамидник" (інші проглянула). Сам твір написаний цікаво, але кінцівка для дитини 8років досить травматична та дуже сумна. Інші не читали, так як дитина вже не схотіла і нам важко такий матеріал читати. Я розумію, що такі часи були, інше життя, показано ставлення до панів, але це все ж для дітей старше 9 років. Ми читали "Сапієнси" (там тако ж вік вказано 9-12)- дуже цікаво, звісно там інший зміст, але 8-річному цікаво.

Щось розповідати про сюжет, напевно, немає сенсу. Він усім відомий. Скажу за саму книжку. Вона на диво якісно надрукована, за такі гроші. Приємно тримати в руках і читати зручно. До речі, в книзі кілька творів В.Винниченка.

Для мене залишається великою загадкою хто і, головне, навіщо включив твір "Федько-халамидник" до шкільної програми. З моєї точки зору, дітям треба пропонувати цікаві і, бажано, веселі твори. Сучасних школярів важко відірвати від гаджетів і зацікавити книжкою, але все ж такі книжки існують і це точно не "Федько-халамидник". Тут "чудовий" сюжет про те, як батько постійно бив сина через будь-які провини, а той звик це терпіти. Одного разу дитина була хвора, батько знову бив, не помітивши цього, навіть за те, у чому був винуватий зовсім інший хлопець. В результаті батьківського "виховання" дитина померла. От навіщо це читати школярам?! Щоб думати, чи не станеться такого з ними або радіти, що їх батьки не б'ють, чи б'ють, але не до смерті?! Наші діти і так живуть під час війни. Навіщо їм додатковий стрес?! Цей твір поставили у шкільну програму, аби взагалі відбити у дітей бажання читати?!