Опис сподобався і сподівалася побачити розкриття теми еміграції, внутрішнього конфлікту та зовнішніх обставин. Отримала картонних героїв без жодної історі. Як-то наприклад згадка про батьків героїні зустрічається лише один раз і те тому що їй треба було щоб хтось посидів з дітьми. Краса. Те що батькі скоріш за все сидять під обстрілами наша героїня жодного разу не згадує. І такого дуже багато. Не художній твір, а нарис про правильну українку в вакуумі.Більшість сцен вводиться незрозуміло для чого і не отримують жодного розвитку. В післямові авторка каже що вчилася писати художку на онлайн майстер класі Карпи. При вісім повазі, але це найгірша реклама цим курсам 🤭