От издателя:

Європа, багата своєю релігійною та філософською різноманітністю, навчилася мирно та демократично керувати цією множинністю за допомогою лаїчності, яка, хоча і є спільним європейським надбанням, не виключає існування у кожній країні особливих стосунків між Церквами та державою, школою та релігією. До речі, Європейський Союз поважає зв’язки “Церкви-держава” у тому вигляді, в якому вони існують в кожній країні-члені. Європейська інтеграція може прогресувати тільки шануючи розмаїття релігійних та нерелігійних спадків, які зробили свій внесок у формування європейської цивілізації, та не забуваючи про філософську традицію критичного аналізу релігії. Сьогодні європейська інтеграція сприяє конвергенції підходів до місця та ролі релігії у житті демократичного суспільства. Саме таким чином у європейському масштабі розвивається лаїчність, побудована на визнанні релігій. Ця лаїчність визнання базується на таких принципах: 1) свобода совісті, думки та віросповідання; 2) рівність прав та обов’язків людей, незалежно від віросповідання; 3) взаємна автономія політичної та релігійної сфер; 4) визнання внеску релігій до суспільного життя. Європа, чия історія була відзначена релігійними війнами та антисемітизмом, подає приклад подолання релігійних конфліктів та ненависті завдяки появі цієї лаїчності визнання. Сьогодні вона наново відкриває для себе громадянський внесок релігій, щоб жити разом рівними та різними, автономними та солідарними.