Розглянуто основні логічні мови, які мають назву некласичних. Оскільки ці логічні мови включають елементи класичних логік, то спочатку наводяться класичні логіки — логіка висловлювань і логіка предикатів. А потім на їх основі вводяться некласичні логіки: багатозначні, нечіткі, модальні, мультимодальні, динамічні, темпоральні та дескриптивні. Представлені приклади застосування цих логік до аналізу природомовних текстів та верифікації дискретних систем, які моделюються транзитивними системами. Крім цих логічних мов в додатках представлено огляд проблеми уніфікації в теоріях першого порядку та застосування булевих функцій для ефективного зображення дискретних систем.

Для викладачів, наукових співробітників, аспірантів, здобувачів вищої освіти за напрямками «Комп’ютерні науки», «Програмна інженерія», «Програмне забезпечення систем».