Коли ж іще, як не у таку похмуру пору року, згадати якийсь один літній день? Хтось заплющує очі та чує плюскотіння хвиль, хтось бачить перед собою батьківський дім, який нарешті випала змога відвідати під час відпустки. Звісно ж, було цікаво розгорнути книжку та зрозуміти, яким бачать свій літній автори цієї збірки. І, звісно ж, читач поринає у величезний розмай історій, вишукуючи серед них особливі роздуми-перли, які найбільше припадають до душі. Мої фаворити: *Любов Базь "Наполегливість". Напрочуд життєствердна історія. Кайфувала від деталей. Кожне слово на своєму місці, кожен образ - не просто так. *Іван Іщенко "Спека". Дуже химерна проза, яку треба не лише прочитати, а й прожити, відчути, стікаючи від хвилювання цівочками поту як-от у плацкарті влітку. *Олеся Потаржевська "Під парасолею". Наче й звичайна та легка історія, але на душі від неї чомусь тепло-тепло. *Віталій Ніщименко "Сірьога". Коли персонажу хочеться дати піддупника - це класний персонаж. Весела та динамічна проза про автостоп, молодість та непрохані поради. Чому ж тоді не п'ять зірочок, запитаєте ви? Деякі оповідання геть не зачепили, складалося враження, ніби їх писали не для збірки, а просто дістали з творчого архіву для публікації. І, насправді, оця концепція "одного дня" переважно не дотримана, бо події в оповіданнях часто розтягнуті на довший час. Чи прочитала би я цю збірку, знаючи ті нюанси, що описані вище? Звісно так! Бо оповідання, які я відзначила вище, справді пробудили в мені емоції.