Два роки тому, на фоні турбулентності у просторі, Я почав записувати свої думки й емоції. Я — інтроверт, асоціальний програміст. І все-таки знайшлися ті, хто мене підтримали і переконали: мене справді варто читати, Я не байдужий. Віднедавна навіть дозволив собі називатись поетом.

Кожен вірш цієї збірки — мій внутрішній монолог, але закладені у них почуття не унікальні. Я вірю, що хтось зможе тут пізнати неочікувану близькість, розвіяти тягар відлюдності і повірить: він або вона — не один. Хтось розуміє. Моє найщиріше бажання — надихати інших рядками, які неодноразово рятували мене від відчаю