Ни для кого ни секрет, что большинство романов Теодора Драйзера - трагичны и этот не исключение. Жизнь любого человека не обходится без печали или потери чего-либо или кого либо, поэтому автор тоже не приукрашивает действительность. Поэтому обойтись без слез, особенно, в конце романа мне никогда не удавалось,ведь девушка настрадалась достаточно. Молодая и обаятельная девушка, которая к то уже достаточно притягательна для мужчин бедна как церковная мышь. Бедность побуждает девушку идти на многие неприятные ей поступки, чтоб быть хоть на чуток ближе к нормальной, достойной жизни. С комком у горла читаешь как на жизненном пути Джейн опять вырастают все новые и новые трудности, как она теряет близких людей. И понимаешь, что жизнь для некоторых далеко не сахар... Думаю не стоит винить ее в том, что она хотела для себя лучшего, но ей на пути попался не достойный молодой человек. Девушка, как многие из нас в силу своего возраста, не смогла разглядеть конченного эгоиста, поэтому попалась на его удочку. Неимоверно эмоциональная книга!

Розпочати знайомство із Теодором Драйзером мені хто лишень не рекомендував, тому беручись за цю книгу, я мала, можливо, дещо завищені до неї очікування. Мабуть, не самий вдалий варіант для того, аби розпочати знайомство із автором. "Дженні Герхардт" - це роман, який розповідає про життя дівчини, яка походить з дуже бідної родини емігрантів з Німеччини. Батько і мати важко працюють, але цього заледве вистачає на харчування, а для того, аби хоч якось зігрітися, діти вимушені бігти за потягами, збираючи шматочки вугілля, якщо пощастить і щось з того потяга впаде. Але Герхардти залишаються чесними і благородними людьми, як би важко їм це не давалося. Та коли батько втрачає працездатність, ні про яке благородство мови йти не може. Дженні жертвує собою заради родини і стає утриманкою впливового чоловіка, щоб хоч якось їй допомагати. І все б нічого, роман написаний чудовою, вишуканою мовою. Драйзер дає чудову характеристику тогочасного американського суспільства. Але не можу я вподобати собі роман, героїня якого мене дратує аж настільки. Вона не приймає жодних рішень, не бере на себе відповідальності, а це означає, що не прогресує. Дженні просто безвольно пливе за течією і це не та героїня, якій хочеться поспівчувати чи яку хочеться наслідувати. Все одно, знайомство з Драйзером продовжу неодмінно, мене ще його трилогія "Бажання" на поличці очікує.

Теодор Драйзер, як ніхто інший вміє розповісти історію життя своїх героїв. Його історії завжди наповненні подіями і фактами, а герої такі справжні, наповненні життям, мріями і емоціями, кожен зі своїми злетами і падіннями. Завжди все досить реалістично, дуже буденно і, в той же час, сповнене незламної віри в себе та свої можливості. Також, чим ще подобається цей автор, це тим, що його книги це історія від народження і до старості. Дженні Герхардт це історія героїні, іменем якої і названо роман. Дженні Герхардт - це дівчина із дуже бідної родини, яка вимушена ще з дитинства важко працювати, щоб допомагати своїй родині. В юності, волею випадку вона зустрічає заможного і впливового чоловіка, який обіцяє їй шлюб і життя в достатку за її кохання, але яке було її рішення не буду тут розповідати, щоб не розкривати всі карти, але саме ця зустріч змінить подальше життя головної героїні. Однозначно, що в цій історії буде кохання і розчарування, радість і біль, щастя і горе. Це історія вірної і мудрої жінки, єдиним недоліком якої був її соціальний статус. І поряд з цим, це також історія чоловіка, який не зміг, прийняти те саме, найважливіше рішення, у потрібний момент.