Не було багато очікувань від цієї книги, але як же вона мене здивувала! Захоплює та зачаровує з перших сторінок стиль написання, сюжет - інтригує, до героїні виникає співчуття, споріднення у її гніві та страху. Перші декілька розділів про дорослішання Джейн, становлення її характеру, формування особистості та моральних цінностей (і яким же нападам піддаватимуться ці цінності в майбутньому!). Далі розгортається сюжет оповитий містикою, жахами, з дрібкою кохання; о, і яке ж це кохання! Між Джейн і Едвардом така хімія, така тяга, жага, і при цьому вони чи не єдині друзі які є одне в одного, такі самотні та спраглі до кохання. Релігійний примус, жорстоке поводження з дітьми, гендерні норми, ксенофобія, етноцентризм, класизм, колоніалізм - все це і навіть більше розглядається, описується або ж засуджується в цьому романі.

Неодмінно рекомендую для прочитання

Це велична та неймовірна історія про сильну жінку, яка пройшла через багато драматичних подій, щоб нарешті знайти своє щастя. Джейн Ейр дуже рано залишилася сиротою, тому її до себе взяли на виховання її дядечко та тітонька. І якщо дядько дівчинку приймав як свою рідну дитину, то після його смерті нерідна тітка ставилася до дівчинки як до обузи, яка тільки марно їсть свій хліб. Тому при першій же можливості Джейн було відправлено до притулку, де вона пережила одні з найтяжчих років свого життя. Але все таки це було краще, ніж жити в теплому будинку, де тебе ненавидять. У сиротинці дівчинка хоча б мала можливість знайти друзів та навчитися грамоті. І це навчання і дало їй змогу в майбутньому влаштуватися на ту рокову роботу у маєтку містера Рочестера. І хоча кохання Джейн та містера Рочестера взагалі не можна назвати казкою, і було багато дуже поганих моментів, навіть незаконних. Містер Рочестер все таки наробив багато помилок у своєму житті, але і поплатився за них. Для мене образ Джейн Ейр завжди буде асоціюватися із сильною особистістю, яка сама вирішує що і як їй робити у цьому житті.