«Двері у вирій» продовження циклу Непрості. Що сказати? Сподобалось більше за першу частину, але всеодно вважаю, що головна героїня прописана погано. Зоряна вже знає, що богиня, а веде себе як недолуге дівчисько. Постійно з нею хтось має панькатись, то Лукіан, то Свят. Ну так, богиню треба оберігати, їй треба поклонятись, але ж у автора не така задумка. Не буду сперечатися, дівчина росте, дорослішає, їй важко. Та й боротьба з внутрішньою темрявою дається взнаки, підтримка їй потрібна. Але моє перше враження поки що не змінилося. А атмосфера цікава. Тут уже новий дім, не такий великий, як дім між світів, але затишний, хоч домовик і не дуже полюбляє Зоряну. А ще тут мешкає сімʼя привидів з власною історією. І це теж додає родзинку, хоч особливо і не впливає на сюжет. І нові герої теж цікаві і самобутні. У цій частині ми: - дізнаємось більше про Свята; - знову прогуляємось містичним Києвом; - поринемо в українську міфологію, яка тут розкривається все більше; - нарешті нам явиться Купала, бог, сама лише згадка про якого гнітить Зоряну; А ще ми знову зустрінемо Лукіана, Софію і Артема. Це буде радісно, але і дуже сумно одночасно. У великих протистояннях завжди є жертви. А протистояння взагалі-то тільки почалося.

Продовження пригод Зоряни (Морани). Хто прочитав першу частину"Дім між Трьох Світів", мабуть як і я не міг дочекатися продовження. Шкода, що, як виявилось, в цій трилогії, кожна книжка має іншу назву, для її поціновувачів складно буде знайти продовження, орієнтуючись хіба що лише на автора. Сюжет захоплює, важко відірватись від читання. Мені здалось, що друга частина більш насичена подіями, та інтригою щодо стосунків головних героїв.

Книга читається легко. Цікавий сюжет. І хоч я не сильний фанат фантазії, але було цікаво читати про героїв української міфології.