Книга про втрату, про розпач і про віднайдення нову-себе. У Лідії все добре, навіть чудово – улюблена робота, коханий чоловік, з яким вона заручена і має одружитися і сьогодні в неї день народження. І ось саме в цей день трапляється випадок, який круто змінює її життя – її коханий потрапив в автомобільну аварію і гине. Друг, який був з ним в машині, лишився живий. Лідія живе в якомусь вакуумі, намагається прийняти смерть Девіда, але не може, мало того, подумки вона винить Йону – друга, який був в той час у машині, в смерті Девіда, бо це ж через нього Девід потрапив в аварію, коли той попросив заїхати і підвезти його. Лідія намагається триматися, але наодинці з собою в неї це не виходить. І вона виявляє спосіб побути з Девідом – виявляється. якщо приймати снодійні пігулки, то вона провалюється в сон, який ніби є паралельною реальністю – продовженням її життя з Девідом, тим, що було б, якби Девід не загинув. Але й там не все ідеально. Лідія метається між двома світами. намагаючись побути з Девідом у сні і відночас розуміючи, що так вона втрачає своє реальне життя. А тут іще в сні друг її й Девіда дитинства – Йона – на її дівич-вечорі признається, що з дтитинства її кохає, але ж Лідія знає. Що сон – це не сон, це параельна реальність. Отже? dиходить, що Йона і в цьому житті її кохає? Щоб розібратися в собі Лідія киlає все і їде куди-небудь, куди летить найближчий літак і не треба візи. Це Хорватія. Але все одно потрібно буде повертатися і приймати нову реальність. Яку? Дуже емоційна і надихаюча книга. Книга про перемогу над втратою, про віднайдення себе і як це – «жити далі». Про метання, біль, холод і пустку в душі. Про те, що все одно життя перемагає, бо саме так і має бути. І так, тут щасливий кінець. Тут просто не може бути інакше.

Прочитавши книгу «Одного разу на Різдво», я вирішила купити й другу книгу авторки. Роман «Два життя Лідії Берд» мені сподобався навіть більше, ніж перший. Спочатку здалося, що ця книга чимось схожа з відомою книгою Сесилії Ахерн, але крім втрати коханого більше не знайшлося схожих моментів, чому я була дуже рада. Ця історія з одного боку про страждання жінки через смерть свого чоловіка, а з іншого вона про надію у те, що ще все може скластися добре. Головна героїня Лідія Берд блукає між солодкими снами і реальністю. Незважаючи на те, що Фредді в цій книзі з’являється лише у снах дівчини, автор дає змогу читачами поглянути на їх минуле життя і навіть побачити трішки майбутнього. Паралельно можна слідкувати за тим, як друг Фредді і Лідіїї поступово перетворюється на найголовнішого чоловіка у житті дівчини. Мені сподобалися характери персонажів, в тому числі і другорядних. Мама та сестра головної героїні вносять в історію трішки гумору.