Книга про втрату, про розпач і про віднайдення нову себе. У Лідії все добре, навіть чудово – улюблена робота, коханий чоловік, з яким вона заручена і має одружитися і сьогодні в неї день народження. І ось саме в цей день трапляється випадок, який круто змінює її життя – її коханий потрапляє в автомобільну аварію і гине. Друг, який був з ним в машині, лишився живий. Лідія живе в якомусь вакуумі, намагається прийняти смерть Девіда, але не може, мало того, подумки вона винить Йону – друга, який був в той час у машині, в смерті Девіда, бо це ж через нього Девід потрапив в аварію, коли той попросив заїхати і підвезти його. Лідія намагається триматися, але наодинці з собою в неї це не виходить. І вона виявляє спосіб побути з Девідом – виявляється, якщо приймати снодійні пігулки, то вона провалюється в сон, який ніби є паралельною реальністю – продовженням її життя з Девідом, тим, що було б, якби Девід не загинув. Але й там не все ідеально. Лідія метається між двома світами, намагаючись побути з Девідом у сні і відночас розуміючи, що так вона втрачає своє реальне життя. А тут іще в сні друг її й Девіда дитинства – Йона – на її дівич-вечорі признається, що з дтитинства її кохає, але ж Лідія знає, що сон – це не сон, це паралельна реальність. Отже, виходить, що Йона і в цьому житті її кохає? Щоб розібратися в собі Лідія кидає все і їде куди-небудь, куди летить найближчий літак і не треба візи. Це Хорватія. Але все одно потрібно буде повертатися і приймати нову реальність. Яку? Дуже емоційна і надихаюча книга. Книга про перемогу над втратою, про віднайдення себе і як це – «жити далі». Про метання, біль, холод і пустку в душі. Про те, що все одно життя перемагає, бо саме так і має бути. І так, тут щасливий кінець. Тут просто не може бути інакше.