К своєму сорому, я не читала «Тисячі та однієї ночі», з якою всі рецензенти порівнюють цей роман. Тому буду відштовхуватись в своїх судженнях виключно о романі Салмана Рушді. Дався він мені непросто - чомусь мене зовсім не зацікавили і не привабили подорожі крізь світи та червоточини. Хоча, звісно, бували моменти, що захоплювали, але для мене таких виявилась меншість. Час дивовиж, що тривав два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей на межі Землі та Перистану, Чарівної країни, здався мені вічністю. Якось все затягнуто та довго триває у цьому романі. Хоча дії останніх розділів мені нагадували читання коміксів, принаймні в моїй уяві все відбувалось саме так. А ось дії, що передували цьому, мене вганяли у сон - можливо, якби письменник скоротив попередні розділи в декілька, то роман би читався легше. А ще мене здивувала ненормативна лексика, що де-не-де трапляється по всьому роману. Такого я точно не очікувала :) Мабуть, роман виявився «не моїм», принаймні до ознайомлення з творчістю цього автора я навряд чи повернусь.

Мені дуже важко окреслити жанр чи сюжет цього твору: він такий неосяжний, масштабний і багатошаровий, що звинувачувати мене в цьому важко. Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей - це перший роман Рушді (і сподіваюсь, не останній), який мені довелося читати, а ще це рівно тисяча і одна ніч. Нічого не нагадує? Так от, починається усе з того, що Джинія Дунія приходить зі світу джинів, який існує паралельно з людським, до світу простих смертних, закохується у філософа у вигнанні і зачинає із ним рід напівлюдей-напівджинів, наділених магічними здібностями. Через багато-багато років вона повертається, щоб зібрати своїх численних нащадків у військо - один із лихих джинів вирішив зруйнувати людство і Дунія не може цього допустити. Рушді будує свою оповідь за принципом "матрьошки": з однієї історії народжується інша, а та попередня так і не знаходить свого закінчення. Може, потім знайде, а може й не знайде. В історії багато персонажів, вона охоплює величезну кількість подій, дуже масштабна за обсягом і відкрита для різноманітних трактувань. Вона може або зовсім не зачепити, або винести читачеві мозок. Я знаю, що говорити про це у книжкових відгуках зараз моветон, але скажу: ця книга залишила по собі унікальний післясмак і бажання її перечитати. І перечитуватиму, мабуть, не раз. І щоразу знаходитиму у ній щось нове. Чомусь мені здається, що такі книги за раз не читаються. Рекомендувати мені її абсолютно усім важко, однак якщо ви у настрої для такої фантасмагорії зі східними мотивами - сміливо за неї беріться. Думаю, сір Рушді не розчарує.

Не так давно у Видавництві Старого Лева з’явилася книжка Салмана Рушді «Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей». Варто визнати, що цей роман користується чималою популярністю серед читачів усього світу. Не оминув він і полицю моєї бібліотеки. Головним героєм являється великий філософ минулого Ібн Рушд. Одного разу він закохався у жінку-джина, і вона народила йому безліч дітей. Вони розійшлися по всьому світу, тому оповідь буде йти також і про багатьох нащадків Ібн Рушда. Роман тісно переплітається з легендами «Тисячі й однієї ночі», також у ньому є відголоски сучасної культури. Автор створив просякнуту магією казку для дорослих про безкінечну боротьбу добра і зла. Також він змусив зустрітися два світи – реальний і магічний, світ звичайних людей і безсмертних джинів. У романі піднімається тема кохання, для якої цілі століття не створюють ніякої перепони, і тема неможливості любити, що так близько кожній людині будь-якої епохи. Ще однією визначальною рисою книги являється так звана «перевернутість» роману. Це означає те, що оповідь ведеться від імені далеких нащадків про наш час, як дивовижний і по-своєму звихнутий.