Дехто не розуміє, чому цьому циклу ставлять такі високі оцінки. Класичне фентезі, де є всілякі ельфи, гноми, хафлінги та ще купа рас, магія з файєрболами і чарівниками, що живуть у вежах, і простий сюжет без тонкого переплетення інтриг — як це може захопити читача, якщо є Аберкромбі з його яскравими героями, Сандерсон з його неповторними світами і ніде не баченою магією, Ротфусс з його мелодійною мовою, коли на повну розвивається піджанр темної фентезі, де герої «прямо як у житті» зі своїми плюсами і мінусами, а письменники навчилися сплітати нитки інтриг і таємниць так, що від напруги при прочитанні книг у читача може початися нервовий тік? А все ж просто: мелодія книги збіглася з мелодією душі читачів, прозвучавши в унісон. Багато хто просто отримав те, що очікував, а деякі і понад те. Уявіть, серед великої кількості «сірої» і «різнобарвної» літератури часом дуже приємно взяти в руки просто хорошу, добру книгу з правильним посилом і добрим героєм. Мені сподобалося. А якщо читач ще не розсмакував жанр фентезі сповна, а тільки почав своє знайомство з ним, цей цикл піде на ура! Я обов'язково колись перечитаю прочитані мною книги про Дріззта і дочитаю історію до кінця. Перша ж трилогія — те, що зобов'язаний прочитати читач, який вважає себе любителем жанру фентезі. Рекомендую!