Це наша перша книга цього автора, книжку подарували сину на День народження, він навчається в 2-А, тому не дивно)). Чесно кажучи, очікувала чогось "дурнуватого" від автора з таким іменем, але приємно здивувалися. Книжку син прочитав на одному диханні. Історії легкі, повчальні, веселі. Через те, що розділи малі, його не лякала велика кількість тексту в книжці, тому що кожну історію він міг дочитати до кінця, а не переривати на середині. Особливого захоплення заслуговують картинки! Художниця намалювала все яскраво, з хорошим почуттям гумору, всі кудись біжать, щось відбувається на картинках. Дуже класні! Якщо коротко: книжка сподобалася, побільше б такого читання для дітей!

Історії життєві, моїм дівчатках вони дуже сподобалися. Але книжка не просто цікава, але й корисна. Я працюю вчителькою початкових класів, а також маю своїх двох дітей. Можу погодитися з попередньою читачкою, що в оповіданнях немає явного висновку, але мені здається, що це не недолік, а такий задум, тому що у віці другокласників важливо не вчити дітей просто словами, що і як вони мають робити, не моралізовувати. Треба намагатися, щоб вони самі вже робили власні висновки та проводили аналіз власної поведінки. Тобто, крім художнього аспекту, в цій книжці важливий саме педагогічний. Я відразу звернула увагу, що навіть передмову до книжки написала інша вчителька та авторка підручників для НУШ Ганна Остапенко. Думаю, це невипадково. В НУШ ми маємо намагатися вчити дітей мислити та знаходити власні відповіді, тому така книжка була би дуже корисна, якби вона мага гриф МОН і ми могли читати її на уроках. Оповідання короткі й прості та з проблемними ситуаціями, які дорослим важливо проговорювати з дітьми. Взагалі важливо читати разом з дітьми, цікавитися, чим вони живуть, розмовляти.

Дочка у меня учится как раз во 2-а, потому книгу с названием "Другоасики" я просто была обязана купить. И сели мы ее читать... Сначала плюсы. В принципе книга хорошая. Как раз для детей 1-2 класса. Рассказы небольшие, примерно на полторы-две страницы, редко на три. Все развороты с большими рисунками. Тематика очень близкая и понятная детям. Слова, стиль написания - все для детей. Причем детей, которые вот только недавно научились читать: крупный шрифт, короткие тексты. Теперь минусы. Оговорюсь сразу минусы для меня, дети вероятнее всего их и не заметят. Примерно половина рассказов мне кажутся не дописанными. Вот нет в них логической точки. Они как бы зарисовки из жизни, но оборванные. Будто едешь в авто, видишь какую-то картину за окном и все... Причем вроде сюжет рассказа и закончен, но нет этого ощущения законченности именно в стилистике написания. Т.е., вот еще одно-два правильных предложения и будет точка. Но этих предложений нет. Кстати, особого юмора там тоже нет. Есть моменты, вызывающие улыбку, смешок, но вот чтоб смеяться - то нет. Но детям книга достаточно близка. Дочке понравилась. Сказала, жаль, что им в школу не разрешат принести крокодила:) И что, в мяч на переменах им тоже не разрешат играть.