Головна героїня запрошує до свого заміського будинку відомого художника Л., сподіваючись на розмови про мистецтво, тишу та взаєморозуміння. Однак його поява порушує крихку рівновагу її світу: у напрузі цієї зустрічі проступають давні страхи, невисловлені образи й бажання, які вона сама від себе приховувала.

Це психологічна розповідь про потребу бути побаченим і почутим, про болісну близькість до чужої величі та про те, що інколи «друге місце» стає не поразкою, а простором прозріння — місцем, із якого найясніше видно власну істину.